Країни для відпочинку, де люди не знають про гаджетах
ЗМІСТ СТАТТІ:
- Мадагаскар
- Ефіопія
- Північна Корея
- М’янма (Бірма)
- Конго
- Бурунді
- Гвінея
- Східний Тімор
- Мавританія
- Руанда
Куди поїхати, якщо вам набридли постійні дзвінки і тисячі повідомлень.
Текст: Євгенія Запольська • 3 січня 2018
Всім нам іноді хочеться посидіти в тиші і спокої, насолоджуючись прекрасними видами, щоб телефон в цей час не розривався від дзвінків і повідомлень в Viber і WhatsApp. Але, виявляється, є країни, де люди і не підозрюють про такі проблеми. Смартфон для місцевих жителів – просто дивина, в якій немає особливого сенсу. Тому що мобільного зв’язку в цих державах немає або є, але тільки для обраних. Про інших гаджетах не варто і заїкатися! Загалом, хочете згадати, як років двадцять тому ми жили без стільникових телефонів, вирушайте в гості в одну з перерахованих нижче країн.
Мадагаскар
У країні з мультяшним назвою мобільний зв’язок є тільки у великих містах і уздовж найбільших доріг. До інтернету підключено лише 2% жителів. Досить логічно, що всілякі гаджети тут не особливо прижилися: їх власниками є лише кілька людей на сотню.
Ефіопія
Мало хто з громадян країни знає, що таке комп’ютер або мобільний телефон. Менше 5% з них користуються інтернетом: він дуже дорогий, хоча швидкість передачі даних дуже низька. Та й є тільки в деяких містах. У сільській місцевості, де живе три чверті ефіопцев, мережа інтернет відсутній, вишок мобільного зв’язку теж немає. Зрозуміло, що кіосків з продажу гаджетів тут немає, і мобільники або ноутбуки більшість жителів держави не бачило і в очі.
Північна Корея
До недавнього часу в цій країні діяв закон, що забороняє користуватися мобільними телефонами. Покарати могли, якщо ви просто носили гаджет в кишені! Так що там говорити, до 2013 року навіть туристи зобов’язані були здавати мобільні та планшети в аеропорту. Не дивно, що місцеві жителі не поспішали обзаводитися подібною «іграшкою». Та й сьогодні смартфони в Північній Кореї не надто популярні: вони просто не потрібні, так як модулі Wi-Fi або Bluetooth заборонені, можливості вийти в інтернет немає, а дзвінки дозволені тільки в межах країни. Мобільна мережа в основному покриває територію столиці. Жителі більшості інших міст і сіл мобільні телефони і в очі не бачили. До речі, як такого інтернету тут теж немає: міжнародні сайти заборонені, а місцеві (за різними оцінками, їх від 1 до 6 тисяч) розміщені в інтрамережі Kwangmyong.
М’янма (Бірма)
Влада М’янми намагаються контролювати всі інтернет-простір, тому тут діє жорстка цензура, аж до того, що читаються всі електронні листи. Вихід у всесвітню павутину – в основному в нечисленних інтернет-кафе. Мобільний зв’язок – теж в обраних місцях. Навіть в столиці держави сигнал ловиться далеко не скрізь. Та й рівень життя, будемо чесні, тут зовсім невисокий. Результат передбачуваний: про наворочених гаджетах і можливості мережі інтернет жителі М’янми в більшості своїй і знати не знають.
Конго
У величезному за площею державі дуже слабо розвинені високі технології. Інтернету немає практично на всій території, мобільного зв’язку теж. Туристи виходять з положення, виходячи в мережу в інтернет-кафе в великих містах, а місцеві жителі просто не забивають собі цим голову. Хіба потрібен смартфон, якщо з нього не можна зателефонувати або вийти на «Фейсбук»? Звичайно, ні. Все обходяться без гаджетів.
Бурунді
Життя в Бурунді дуже сильно відрізняється від звичної нам. Наприклад, доступ в інтернет є лише у 1 з невеликим відсотка жителів. Точних даних по мобільних мереж і наявності смартфонів немає, але охоплення в межах декількох відсотків населення.
Гвінея
Мобільний телефон в цій країні є у кожного другого, але в основному це простенькі моделі для дзвінків і SMS. Причина – майже немає доступу до інтернету. Скільки б не коштував смартфон, тут він буде тільки телефонною трубкою. Тому і продають звичайні мобільники.
Східний Тімор
Країна розміщена на сході одного з островів у Австралії, тут нерідкі землетруси і цунамі. Хоча в інший час острів виглядає просто райським місцем, можна сказати, сама природа проти розвитку високих технологій. Тому тут лише деякі володіють стільниковими телефонами (і мобільної мережі, і інтернету практично немає).
Мавританія
У невеликій державі стільниковий зв’язок і, відповідно, мобільні телефони є тільки в містах. Для жителів решті території гаджети – всього лише даремні іграшки, якими неможливо скористатися через відсутність сигналу.
Руанда
Зараз в країні йде активна комп’ютеризація, але це в основному стосується центральних районів. Похвалитися навороченими смартфонами і ноутбуками поки можуть лише місцеві бізнесмени і чиновники. Іншим жителям країни подібна розкіш, як правило, недоступна.