Секрети складу ковбаси і молока як правильно вибрати ковбасні та молочні продукти
– Дівчина, я дуже перепрошую, але я недавно купила рибу в вашому магазині, а вона, вибачте за слово, смердить. Навіть дуже. Будь ласка, вибачте, що я вас потурбувала, але зрозумійте – я не можу їсти таку рибу. Мені дуже незручно, проте.
Цей монолог схвильованої літньої пані я випадково почула в магазині. Чому монолог? Та тому, що дівчина-продавець мовчки взяла неякісну рибу і повернула гроші жінці. Покупець, трохи повалновавшісь, отримав назад свої гроші, а продавець – головний біль: що з тією рибою робити, скільки ще незадоволених покупців може відвідати найближчим часом магазин, забере свій зіпсований товар постачальник або ж стане доводити, що риба зіпсувалася через неналежні умов зберігання в магазині.
Подібні ситуації зараз зустрічаються чуть-ли не на кожному кроці. Втім, слід віддати належне продавцям, які майже завжди приймають назад неякісний товар, адже в умовах жорсткої конкуренції на ринку харчових продуктів інакше надходити просто безглуздо – в твій магазин просто перестануть ходити. Прикро тільки, що хвилюються і вибачаються покупці, а не продавці і виробники. Та це й не дивно, адже до гасла «Клієнт завжди правий!» Ми ще тільки звикаємо. І свої споживчі права захищаємо далеко не завжди.
Багато з нас, знемагаючи від, м’яко кажучи, дискомфорту в шлунку після дегустації ароматної ковбаски або соковитого кавунчики, навіть не намагаються повернути товар продавцеві. Не кажучи вже про звернення до відповідних інстанцій, які повинні захищати наші споживчі права. Так, запивши свою фізичну і душевну біль «Смекта» і заїв образи на продавців-виробників «но-шпою» і «анальгіном» продовжуємо жити далі. Залежно від того, який продукт став причиною шлунково-кишкового інциденту, хто починає десятою дорогою обходити ларьки з заморськими фруктами, а хто на довгі місяці стає вегетаріанцем.
Особисто я зо два тижні не могла дивитися в бік ковбас і сардельок, тільки прочитавши інформацію, яку надрукувала одна з газет. Кореспондентам видання вдалося «розсекретити» рецептуру сосисок і вареної ковбаси. Сосиски на 45% складаються з емульсії (перемелені і зварені до стану світло-сірої кашки шкіра, кістки, субпродукти і відходи м’якої м’ясопереробки), 25% – соєвий білок, 15% – пташине м’ясо, 7% – просто м’ясо (тобто свинина жилава), 5% – борошно-крохмаль, 3% – смакові добавки. А ось рецепт вареної ковбаси: 30% – м’ясо птиці, по 25% – емульсія і соєвий білок, 10% – яловичина або свинина, 8% – борошно-крохмаль, 2% – смакові добавки. Як то кажуть, смачного!
Ковбаса з м’яса – наші спогади
Деякі з цих частин можна було знайти в ковбасі та за порадянських часів, правда в інших пропорціях. Наприклад, страшний на слух нітрит натрію використовувався і в «старі добрі часи». Без нього ковбаса неапетитно-сіра. Кількість нітрит натрію в продукті мізерна і суворо контролюється.
Знайомий усім нам крохмаль нешкідливий, він повинен підтримувати консистенцію вироби. А ось про соєвий білок за порадянських часів навіть не чули. Зараз він «оселився» практично в кожній палиці ковбаси. Деякі вчені (а з ними і виробники) говорять, що соя продовжує життя, деякі – що скорочує. Нам же, любителям древніх тпопорадицій, достовірно відомо, що соя – не м’ясо.
Харчові композиції та суміші спецій вміють імітувати запах і смак давно знайомих нам сортів ковбас. Виготовляються ці композиції переважно за кордоном. Прагматичні хіміки розвинених країн миттєво зреагували на ситуацію, що склалася в Україні. Ми звикли купувати і є милу нам ковбасу «Докторську» або «Вершкову». Тепер їх склад суттєво змінився. Щоб трохи це замаскувати, створена композиція, яка відтворює смак «Докторської», а «Вершкова» вершками тільки пахне.
Споживачеві, що вибирає ковбаси або сосиски до свого столу, досить важко розгубитися в розмаїтті пропонованого товару. Є дані, що на Україні зареєстровано не менше 20 тисяч найменувань різних ковбасних виробів. Майже всі ми, здійснюючи вибір, орієнтуємося на товщину свого гаманця: хто купує сосиски вартістю 40-50 гривень за кілограм, вважаючи, що ціна пропорційна вмісту справжнього м’яса, а ті з задоволенням купують пельмені по 15 гривень за кіло, намагаючись не замислюватися над тим , чим вони напхані. Найбільш обізнані уважно розглядають упаковку в пошуках загадкових ДСТУ (російською – ГОСТ) або ТУ.
Зараз на більшу довіру стоять продукти, які виготовляються за технологіями ДСТУ (Державні стандарти України), адже від так затвердженої технології відступати не можна. ТУ (тобто технічні умови) мають право встановлювати підприємства-виробники на свій розсуд. Якщо ви придбали «Докторську», яка до того ж «нова», «преміум» або «люкс», будьте впевнені, що виготовлена вона по ТУ. Адже створити продукт, який відповідає затвердженим ще за порадянських часів ГОСТу 23670-79 і мати просту назву «Докторська» (без всяких там «супер-люксів») досить складно. Судіть самі – свинина напівжирна 70%, яловичина вищого сорту 25%, яєчний порошок, молоко коров’яче сухе, сіль, спеції. Золота ковбаска, чи не так?
Ще складніша ситуація з продуктами іноземного виробництва, які трапляються на наших прилавках. Справа в тому, що стандарти країн-імпортерів можуть не відповідати вітчизняним. Окремо можна відзначити продукти польського виробництва, адже за їхніми стандартами допускається вміст фосфатів та нітритів, що в 5 разів більше чим їх нормативну кількість у вітчизняних продуктах. Найчастіше ці речовини є складовими ковбас, сосисок, консервів, фаршів, вживання яких шкодить нашому організму, а особливо – дитячого.
Пийте діти молоко – будете здорові?
Якщо через вживання імпортних консервів наші дітки страждають не часто (батьки все ж мають здоровий глузд і не пропонують таке малюкам), то від рідної молочної продукції – постійно. Педіатри, враховуючи вже тпопорадиційні в дитячому віці дисбактеріози і дефіцит кальцію, порадять вживати кефір, молоко і сир. Однак попереджають: будьте обережні з домашнім молоком (ви впевнені, що корівка пасеться подалі від залізниці або автостпопоради?); Після ласощі солодкими сирками і десертами дітки іноді потрапляють в інфекційні лікарні, особливо влітку; далеко не весь кефір, товари, здатний впоратися з дисбактеріозом і буде корисним для організму, що росте.
До речі, а яким же повинен бути кефір?
В ідеалі, кефір виготовляється за допомогою кефірних грибків, які представляють собою поєднання багатьох корисних для здоров’я людини мікроорганізмів. Промислова закваска – це набір з 13-15 видів бактерій, мікроорганізмів і дріжджів. Фахівці вважають найкращим кефір, який зроблений за допомогою саме кефірних грибків, а не просто мікроорганізмів.
Якщо в складі кефіру замість закваски вказані «чисті культури» – такий продукт не є справжнім тпопорадиційним кефіром. Варто відзначити, що в кефір, як і в молоко, кисле молоко, ряжанку, сметану і вершкове масло, заборонено додавати барвники, консерванти і стабілізатори. А наявний в наших магазинах фруктовий кефір – гастрономічний нонсенс, як і його термін придатності. Крім грибка, на якість готового кефіру впливає і якість основної сировини – молока. З відновленого або рекомбинированного молока правильного кефіру, самі розумієте, не отримаєш. Тому уважно вивчайте етикетку.
Як і будь-які молокопродукти, справжній кефір має дуже обмежений термін реалізації та зберігання – 3-5 діб. Особливість такого кефіру – наявність корисних для організму людини дріжджів. Якщо ж кефір має термін зберігання більше 14 діб в холодильнику, можна зробити невтішний висновок про склад такого продукту. Отже, ми прийшли до сумного висновку: часто ми вживаємо зовсім не те, що бачимо, а «тільки», виготовлене за присвяченими ТУ. І якщо це не завдає миттєвої шкоди здоров’ю, то бомбою уповільненої дії такі продукти, мабуть, вважати не можна.
Що ж робити?
Вживати тільки натуральні продукти: справжнє м’ясо, домашнє молоко, картопля з власної дачі, самостійно пекти хліб. Мало у кого це вийде на практиці. Купувати ж і надалі неякісні, пошкоджені або з вичерпаним терміном реалізації продукти не хочеться, і возитися з поверненням їх в магазин також. Можливо, потрібно просто краще знати свої споживчі права, щоб захистити себе від небезпечних покупок?