Про царевича і про небачену під сонцем красуню

Було то чи не було – жив один цар, і було у нього три сини. У тому царстві була одна небачена під сонцем красуня. Нікому ця красуня не показувалася, і великих грошей коштувало побачити її.

Поглянути тільки на одну її руку коштувало десять тисяч, а побачити її всю – сила-силенна грошей.
Дуже хотіли сини царя поглянути на цю красуню. Дав їм батько – старшому і середньому – сила-силенна грошей, заплатили вони і побачили її. А молодшому не дав цар грошей, так і не побачив він красуні.

Прикро молодшому, засумував він. Пішов. Пішов зовсім з дому, йде плаче. Зустрічає його один безбородий обманщик і питає:
– Що це, про що ти плачеш?
– Мої брати бачили небачену під сонцем красуню – дав їм батько грошей, а мені не дав, я і не бачив її зовсім.

Сказав йому безбородий обманщик:
– Піди купи козу і шило, я покажу тобі небачену під сонцем красуню. Пішов син царя, купив козу, шило і приніс безбородому шахраю.

Прийшли вони до дому цієї красуні, колють козу шилом, мучать, ніби заколоти хочуть. Кричить коза. Побігли слуги до цієї красуні, доповіли:
– Вийди, пані, поглянь, як ці диваки козу ріжуть.
Вийшла красуня, і побачив її син царя. Це в перший раз. Веліла красуня слугам:
– Підіть і заколіть їм козу як слід.

Пішли слуги, закололи козу, облупленого її, поклали в котел і поставили на вогонь варити.
Взяв безбородий обманщик і повернув котел догори дном. Увійшли знову слуги до небаченої під сонцем красуні, доповіли:

– Вийди, пані, поглянь, як ці диваки м’ясо варять. Вийшла красуня, глянула і веліла слугам:
– Ідіть, зваріть їм козу як слід.
І вдруге побачив син царя красуню.

Пішли слуги, взяли м’ясо, вимили, поклали в котел, зварили. Як зварилася м’ясо, сіли син царя і безбородий обманщик, і то один вдариться об стіл, то інший; б’ються об гаряче м’ясо, все губи собі пообожглі.

Побачили слуги, побігли, доповіли красуні:
– Вийди, пані, поглянь, як ці диваки їдять. Веліла красуня:
– Підіть, приведіть їх, зробимо добру справу – навчимо їх є як слід. Пішли, привели їх до красуні, посадили і нагодували. Став їх долати після їжі
сон. Валяться вони – то цей на того впаде, укладається, немов на перині, то той на цього.

Веліла красуня слугам:
– Цього безбородого ви візьміть, а іншого я сама покладу. Поклала красуня сина Царя, каже:
– Ось як треба лежати. Лежи смирно, що не рухайся, не те голову з тебе зніму. Завтра дам тобі трьох мулів, навантажених золотом і сріблом, візьми їх; подвоїш мені це добро – стану твоєю дружиною, а немає – так і немає.

Погнав син царя цих мулів. Сам думає: як бути, як подвоїти все це багатство? Думав, думав, прийшов до продавця хаши і каже:
– Ось тобі мул з усім багатством, а буду йти назад, даси мені за те одну голову. Дуже зпорадів продавець хаши.

Пішов син царя далі. Дав іншого мула продавцеві мацоні і сказав:
– Повернуся – даси мені миску мацоні.

Пішов далі. Дав третього мула продавцеві мотузок.
– Повернуся, – даси мені хорошу мотузку.
Залишився так ні з чим; йде сумує. Зустрічає одну людину. Запитує його той:
– Чому ти сумуєш?
– Тому сумую, що дала мені красуня небаченої під сонцем краси трьох мулів, навантажених золотом та сріблом, і сказала: «Повернеш всього добра вдвічі, піду за тебе заміж». А я все порозгублював: одного мула дав продавцеві хаши, іншого – продавцеві мацоні третього – веревочніку, так і залишився ні з чим.

Сказав та людина:
– В такому-то місці стоїть дерево, йди до нього і сховайся, прийдуть туди всі торговці, і старший їх туди ж прийде. Зберуться вони і стануть говорити про свої фінансові результати, а ти підслухав все і подумай. Надумаєш що – щастя твоє, а немає – так і немає.

Пішов син царя, знайшов те дерево, забрався на нього і сховався. Прийшли ті торговці, прийшов і їх старший.
– Ну, як ваші прибутки і збитки? – запитує старший. Сказав продавець хаши:
– Я хороший прибуток вчора виручив: прийшов до мене один чоловік, дав мула, навантаженого золотом і сріблом, як повернеться, повинен я дати йому одну голову.
– Це ти не багато виручив, – говорить старший, – може, він у тебе людську голову потребують? Де ти її знайдеш?

Задумався продавець хаши, пішов. Підходить продавець мацоні.
– А ти що заробив, що пропрацював? – каже йому старший.
– Я вчора хорошу мав виручку, – каже продавець мацоні, – прийшов до мене один чоловік, дав мула, навантаженого золотом і сріблом, а повернеться – візьме одну миску мацоні.
– Чи не забагато ж ти виручив! – каже і йому старший. – Може, він у тебе мацоні з людського молока потребує, де ти йому дістанеш?

Задумався і цей, пішов.
Підходить третій торговець – веревочнік.
– А ти що виручив? – питає його старший.
– І я вчора добре виручив. Прийшов до мене один чоловік, дав мені мула, навантаженого золотом і сріблом, повернеться – візьме одну мотузку.
– Нічого ти не виручив, – сказав і йому старший. – А що, якщо потребує він у тебе мотузку, сплетену з твоїх вусів, ти йому даси?
Задумався і цей, пішов.

Розійшлися всі. Пішов і старший своєю дорогою.
Зійшов з дерева син царя і побіг до продавця хаши.
– А ну, давай обіцяну голову. Виносить йому той одну баранячу голову.
– На бери!
– Ні, – каже син царя, – не згоден я, або давай золота і срібла вдвічі більше, чим я тобі залишив, або давай людську голову.
Що робити того? Дав він золота і срібла вдвічі більше, чим узяв, і відпустив його. Пішов син царя до мацонщіку.
– Давай мені мацоні.

Виніс той йому миску з мацоні.
– Ні, – каже син царя, – давай мені мацоні з людського молока, а немає, так давай вдвічі золота і срібла.

Відняв і у нього золото і срібло і пішов до продавця мотузок.
– Давай мою мотузку.
Дає йому той прекрасну мотузку.
– Будь ласка, отримайте.
– Ні, – каже син царя, – дай мотузку з твоїх вусів, а немає, так давай вдвічі добра. Забрав і у нього все добро і йде порадіє.
Приніс все красуні, одружився на ній і зажив щасливо.

Мор там, бенкет тут,
Відсів там, мука тут.