Нефротичний синдром – як врятувати нирки

ЗМІСТ СТАТТІ:

• Причини нефротичного синдрому
• Нефротичний синдром при гломерулонефриті
• Нефротичний синдром при амілоїдозі
• Нефротичний синдром при пієлонефриті
• Нефротичний синдром – симптоми
• Нефротичний синдром – диференціальна діагностика
• Нефротичний синдром – аналіз сечі
• Лікування нефротичного синдрому
• Цитостатики при нефротичному синдромі
• Дієта при нефротичному синдромі
• Ускладнення нефротичного синдрому

нефротичний синдром – патологічний стан організму, пов’язане з ураженням нирок і характеризується певними клінічними і лабораторними ознаками. Найчастіше даний комплекс порушень діагностується у дорослих, які не досягли 35-річного віку.

Причини нефротичного синдрому

Для нефротичного синдрому характерне ураження клубочкового апарату нирок, що представляє собою з’єднані в групки нефрони (структурні одиниці нирок), через які проводиться фільтрація крові з подальшим утворенням сечі. Відбувається зміна стінок клубочкової капілярів з підвищенням їх проникності, що веде у себе збої білкового та жирового обміну, які супроводжуються:

• порушенням абсорбції білка і його попаданням в сечу (протеїнурія);
• істотним зниженням концентрації білка в плазмі крові (гіпопротеїнемія);
• зменшенням альбумінової фракції білка плазми крові (гіпоальбумінемія);
• підвищенням в крові холестерину, тригліцеридів і фосфоліпідів (гіперліпідемія) та ін.

Якщо відхилення виникли раптово і реєструються вперше, має місце гострий нефротичнийсиндром, а при послідовних змінах загострень і ремісій процес вважається хронічним. Точні причини синдрому ще не встановлені, але найпоширенішою і обгрунтованою концепцією його патогенезу є імунологічна. Ця теорія пояснює розвиток патологічних змін наслідком імунної відповіді на дію різних циркулюючих в крові антигенів.

За походженням нефротичнийсиндром підрозділяється на первинний (як прояв самостійного захворювання нирок) і вторинний (наслідок системних хвороб з вторинним залученням нирок). Як первинний він може бути присутнім при таких патологіях, як:

• ліпоїдний нефроз;
• нефропатія вагітних;
• амілоїдоз нирок;
• мембранозная нефропатія;
• пієлонефрит;
• гломерулонефрит;
• пухлини нирок.

Вторинний синдром може розвиватися на тлі наступних поразок:

• системна червона вовчанка;
• попередня еклампсія;
• геморагічний васкуліт;
• цукровий діабет;
• амілоїдоз;
• склеродермія;
• абсцес легенів;
• гепатит B;
• гепатит С;
• мієломна хвороба;
• туберкульоз;
• сифіліс;
• малярія;
• отруєння важкими металами;
• укуси змій та ін.

Нефротичний синдром при гломерулонефриті

Нерідко зустрічається гострий гломерулонефрит з нефротичним синдромом, при якому ниркові клубочки піддаються інфекційного запалення, що викликається найчастіше стрептококами або іншими патогенами. Внаслідок цього імунна система виробляє антитіла, які при зв’язуванні з антигенами осідають на клубочкової мембрані і вражають її.

Нефротичний синдром при амілоїдозі

Первинний (ідіопатичний) нефротичний синдром, пов’язаний з амілоїдозом, обумовлюється тим, що в ниркових тканинах відбувається відкладення білково-полісахаридних сполук, що викликають порушення функціонування органу. Спостерігається поступове відмирання глибоко локалізуються нефронів, дистрофія епітелію канальців, нирки збільшуються в розмірах.

Нефротичний синдром при пієлонефриті

Інфекційно-запальне ураження ниркових мисок, чашечок і паренхіми нирок, провоковане в більшості випадків кишковою паличкою, при відсутності адекватного лікування може швидко призвести до порушення видільної та фільтрувальної функції органу. В такому випадку нерідко розвивається хронічний нефротичний синдром з періодичними загостреннями.

Нефротичний синдром – симптоми

Набряки при нефротичному синдромі є основним клінічним проявом. Спочатку набряклість спостерігається в області особи (найчастіше під очима), на руках і ногах, в поперекової області. Надалі рідина накопичується в підшкірній клітковині всього тіла. Іншими симптомами можуть бути:

• блідість і сухість шкіри;
• спрага;
• біль в голові;
• поганий апетит;
• здуття живота;
• порушення стільця;
• тягне дискомфорт в поперековій зоні;
• м’язові болі;
• зменшене виділення сечі;
• судоми;
• ламкість волосся і нігтів;
• задишка та ін.

Основні лабораторні ознаки нефротичного синдрому проявляються при аналізах сечі і крові наступними показниками:

• кількість білка в сечі – більше 3 г / добу;
• кількість альбуміну сироватки крові – менше 27 г / л;
• рівень білка в рідкої частини крові – нижче 60-50 г / л;
• вміст холестерину в крові – понад 6,5 ммоль / л.

Нефротичний синдром – диференціальна діагностика

Для з’ясування тяжкості ураження органів, виявлення провокуючих причин, крім загального огляду нефролога і збору анамнезу, діагностика нефротичного синдрому включає ряд інструментальних та лабораторних досліджень:

• загальний аналіз крові та сечі;
• аналіз сечі за Зимницьким;
• бактеріологічний аналіз сечі;
• біохімічний аналіз крові і сечі;
• аналіз крові на згортання;
• електрокардіографія;
• УЗД нирок з допплерографией;
• нефросцінтіграфія;
• біопсія нирок з проведенням мікроскопічного дослідження.

Нефротичний синдром – аналіз сечі

Коли є підозра на нефротичнийсиндром, аналізи дають можливість не тільки підтвердити діагноз, але і визначитися з тактикою лікування. Одним з найбільш показових є дослідження сечі, при якому, крім наявності підвищеного рівня білка, при даній патології виявляються такі параметри:

• помутніння сечі;
• підвищена щільність;
• лужна реакція;
• наявність лейкоцитів і еритроцитів;
• наявність петельних і воскових циліндрів;
• присутність кристалів холестерину;
• велика кількість мікробних тіл.

Лікування нефротичного синдрому

Якщо діагностується нефротичнийсиндром, лікування повинно здійснюватися в умовах стаціонару, щоб у лікаря була можливість контролювати стан пацієнта і терапевтичну схему, при необхідності коригуючи її. Першорядне значення має лікування первинної патології та інших фонових захворювань, здатних ускладнювати нефротичнийсиндром. Пацієнтам рекомендується дозоване фізичне навантаження, щоб уникнути розвитку тромбозу.

В рамках медикаментозної терапії можливо внутрішньовенне введення білкових розчинів, а також прийом наступних груп препаратів:

• глюкокортикоїди (Преднизон, дексазон, урбазон) – при атопічної, червоного вовчака, мембранної та деяких інших видах нефропатії;
• цитостатики (Азатіопрін, Циклофосфамід, Лейкеран) – при лімфогранулематозі, саркоїдозі, синдромі Вегенера та ін .;
• антикоагулянти (Гепарин) – при гломерулонефриті гіпертонічному, злоякісному, гострому, при шокової нирці, прееклампсії і т.д .;
• діуретики (фуросемід, Етакринова кислот, Верошпирон) – при виражених набряках;
• імунодепресанти (Азатіопрін, Циклоспорин) – при виявленні аутоімунних захворювань;
• антибіотики (Ампіцилін, Доксициклін, Цефазолін) – при виявленні інфекційних процесів.

Цитостатики при нефротичному синдромі

Терапія нефротичного синдрому препаратами-цитостатиками найчастіше потрібна у випадках незастосування глюкокортикостероїдної терапії або відсутності ефекту від неї. Іноді їх застосовують паралельно з гормональними медикаментами, що дозволяє знизити дозування і вираженість побічних явищ. Дані препарати діють на діляться клітини, перешкоджаючи їх поділу. Не можна приймати цитостатики при вагітності, цитопенії, нефропатії без ознак активності процесу, наявності осередкової інфекції.

Дієта при нефротичному синдромі

Діагноз «нефротичнийсиндром» – розповідь для призначення дієти номер сім, націленої на нормалізацію обмінних процесів і виділення сечі, зменшення набряклості. Основні рекомендації до прийомів їжі наступні:

• 5-6 прийомів їжі на добу;
• виключення вживання солі або обмеження до 2-4 г на добу;
• вживання страв, приготованих на пару, відварених, тушкованих;
• білкова їжа вживається в кількості 1-2 г на кілограм ваги;
• збільшення прийому їжі, багатої калієм (мигдаль, курага, соя);
• скорочення вживання продуктів, що включають прості вуглеводи (білий хліб, картопля, білий рис);
• скорочення прийому тваринних жирів (м’ясо, жирна риба, яйця);
• обмеження вживання рідини (з урахуванням добового виділення сечі).

Ускладнення нефротичного синдрому

Ускладнюватися прояви нефротичного синдрому можуть не тільки через занедбаності патологічного процесу, неадекватного лікування, але і через застосування деяких лікарських засобів. Найпоширенішими ускладненнями нефротичного синдрому є:

• флеботромбоз;
• пневмококової перитоніт;
• пневмонія;
• плеврит;
• тромбоемболія легеневої артерії;
• інфаркт нирки;
• інсульт головного мозку;
• нефротичний криз;
• виразкова хвороба;
• алергічні прояви;
• цукровий діабет і ін.