Кожен третій росіянин схвалив фізичні покарання дітей думку психолога
Третина росіян, згідно зі свіжими дослідженнями, висловилися за те, що стосовно підлітків можна застосовувати фізичну силу в виховних цілях. І це в опитуванні, проведеному спеціально до Дня захисту дітей! Художній керівник «Єралашу» Борис Грачевський і дитячий психолог пояснюють Woman’s Day, чому робити цього все ж не варто.
Текст: Олена Мільчановска • 1 червня 2017
Спочатку гарна новина: число тих, хто вважає, що власну дитину за іншу провину можна сміливо додати ременем, за останні чотири роки знизилося на 13 відсотків. Якщо в 2013 році застосовувати тілесні покарання були готові 45 відсотків респондентів «Левада-центру», то в 2017-му – 32 відсотки. І все ж це майже третина нашої величезної країни. Може, раз б’ють – значить, правда допомагає?
Експерт Woman’s Day, кандидат психологічних наук, доцент Наталія Іскра, практикуючий психолог, фахівець із взаємин між дитиною і батьками, впевнена, що справа в … безпопорадності дорослих, які не здатні донести до свого чада потрібну інформацію по-іншому.
– Будь-яке тілесне покарання завдає підлітку шкоду, іноді непоправної, – вважає Наталія Іскра. – Найчастіше своїх дітей б’ють батьки, яких в дитинстві теж били, – йде така ланцюгова реакція. Тілесні покарання, як правило, йдуть в хід у тих, хто не в змозі донести щось до дитини спокійно, в розмові, без додаткових засобів впливу.
Бувають ситуації, коли фізичне покарання відбувається спонтанно: наприклад, автора цих рядків якось мама сильно доклала рукою по дупі за небезпечне перебігання дороги в потоці машин. І що в цьому такого? Зате основні правила дорожньої безпеки засвоєні на все життя, а як за такий ляпас можна ображатися на матір, якщо вона всього лише побоювалася за своє дитя і зробила це явно від сильних переживань?
– В даній ситуації дитина підсвідомо виправдовує мати, оскільки не хоче асоціювати найближчої людини з чимось поганим, – пояснила психолог. – Якщо це одноразовий випадок, то шкоди психіці дитини і справді не буде. Але якщо таке відбувається регулярно, то тут мова йде про безпопорадність батьків. Значить, мати не силах впоратися зі своїми емоціями і проявляє слабкість прямо при своїй дитині, що неправильно. Згодом вона і дитині прищепить неправильну поведінкову модель в життя.
Чим же тоді, якщо не ременем або голими долонями, впливати на підлітка? Наталія Іскра вважає, що словесна лайка в даному випадку настільки ж неприпустима.
– Для дитини однаково погано будь-яке приниження – і словесне, і фізичне, – підкреслює фахівець.
Також вона проти найсуворішого, на думку багатьох батьків і їхніх чад, методу впливу – віднімання Інтернету або планшета, а краще і того, і іншого, на якийсь тривалий час.
– Позбавити дитину доступу в Інтернет або улюбленого пристрою – це не що інше, як маніпуляція або шантаж, – пояснює наш експерт. – Виховувати краще за все не системою покарань, а навпаки, за допомогою заохочень: потрібно вселяти дитині, що він хороший, а коли веде себе добре, то ще краще. І ніякого ременя не знадобиться.
Наталія Іскра дотримується цих правил: у неї, до речі, двоє дітей. Старшому синові, 15 років, молодшій, дочки, два роки.
– Коли мені потрібно показати, що мої діти неправильно поводяться, я можу на них образитися, розсердитися або навіть підвищити голос, але не більше того, – запевняє жінка. – Ні в якому разі я їх не б’ю, нічого у них не забираю і, що важливо, не перестаю з ними розмовляти, як практикують деякі батьки.