Клімактеричний синдром – як зменшити всі прояви у жінок
ЗМІСТ СТАТТІ:
- Клімактеричний синдром – що це?
- Клімактеричний синдром – патогенез
- Як проявляється клімактеричний синдром у жінок?
- Психоневротичні прояви клімактеричного синдрому
- Вазовегетативні прояви клімактеричного синдрому
- Клімактеричний синдром – ступеня тяжкості
- Клімактеричний синдром – діагностика
- Клімактеричний синдром – лікування
- Клімактеричний синдром – клінічні рекомендації
- Клімактеричний синдром – лікування, препарати
- Профілактика клімактеричного синдрому
Процес згасання репродуктивної системи у жінки може займати кілька років. Перші симптоми цього явища можуть спостерігатися задовго до припинення місячних. Сукупність ознак і проявів даного процесу отримала назву клімактеричний синдром.
Клімактеричний синдром – що це?
Клімактеричний синдром – це сукупність симптомів, ознак і проявів, які вказують на поступове згасання репродуктивної системи. Перші симптоми синдрому з’являються в період пременопаузи і в деяких випадках зберігаються в постменопаузі. Тривалість даного синдрому має великі тимчасові рамки – він може тривати від кількох місяців до 5 років (30% жінок).
У половини пацієнток ознаки клімаксу періодично дають про себе знати. Коли клімактеричний синдром у жінок, симптоми проявляються епізодами протягом 5-10 років. За спостереженнями медиків і відповідно до скарг звертаються до них жінок, прояви клімактеричного синдрому мають велику виразність протягом року, що передує менопаузі, потім їх інтенсивність і частота знижуються. Однак повного зникнення не відбувається.
Клімактеричний синдром – патогенез
Щоб розібратися, як виявляється клімактеричний синдром, необхідно звернути увагу на головний провокуючий фактор. Причина появи симптомів, що вказують на настання клімаксу, криється в зміні гормонального фону. У жінок спостерігається зниження синтезу статевих гормонів – естрогенів. Ці речовини не тільки контролюють роботу репродуктивної системи, а й впливають на інші органи. Їх недолік відбивається на роботі серцево-судинної і нервової системи (порушення з боку цих органів фіксуються в період клімаксу).
Необхідно відзначити, що зміни даного роду характерні для всіх жінок зрілого віку. Однак час їх появи, ступінь вираженості можуть варіюватися. В окремих випадках може спостерігатися патологічний клімактеричний синдром, коли симптоми виражені настільки, що повністю змінюють звичний спосіб життя. Порушення фізіологічного згасання репродуктивної системи, як стверджують гінекологи, можуть сприяти такі фактори:
- часті фізичні навантаження, важкі умови праці;
- стресові ситуації, розлади ендокринної та центральної нервової систем;
- ускладнення в післяпологовому періоді і під час вагітності;
- запальні процеси в органах малого таза;
- надлишкова маса тіла.
Як проявляється клімактеричний синдром у жінок?
Перші симптоми клімактеричного синдрому з’являються практично відразу після припинення менструацій або протягом року при менопаузі. Найчастіше медики фіксують хвилеподібний перебіг, коли основні симптоми, зникнувши на час, з’являються знову. Характерна ознака клімактеричного синдрому – нервово-психічні розлади, що характеризуються порушенням роботи центральної нервової системи. Серед інших можливих проявів лікарі називають:
- обмінно-ендокринні;
- нейровегетативні розлади.
Психоневротичні прояви клімактеричного синдрому
Даною групою симптомів прийнято позначати прояви клімаксу, викликані розладом центральної нервової системи. Перші ознаки подібного роду жінки починають помічати вже після припинення регулярних місячних. Концентрація гормонів в крові знижується, і це призводить до частих перепадів настрою, розвитку безсоння. До психоневротичних проявам клімактеричного синдрому відносять також:
- сонливість;
- розлад пам’яті;
- дратівливість;
- плаксивість;
- неуважність;
- поява почуття страху;
- занепокоєння;
- підвищену стомлюваність;
- зниження статевого потягу.
Вазовегетативні прояви клімактеричного синдрому
Вегетативні прояви клімактеричного синдрому обумовлені порушенням роботи серцево-судинної системи. Часті перепади артеріального тиску, посилення роботи потових залоз, порушення серцевого ритму викликають появу характерних симптомів. це:
- припливи – раптове відчуття жару, що супроводжується почервонінням шкіри обличчя;
- озноб;
- тахікардія;
- пітливість;
- запаморочення;
- відчуття оніміння в руках;
- головний біль;
- стрибкоподібне зміна артеріального тиску.
Клімактеричний синдром – ступеня тяжкості
У практичній діяльності лікарі використовують певну класифікацію. Автором її є В. П. Вихляева. В основу покладено поділ клімактеричного синдрому на різні ступені тяжкості в залежності від частоти появи припливів:
- 1 ступінь (легка форма) – коли кількість припливів на добу не перевищує 10 епізодів (зустрічається у 47% пацієнток).
- 2 ступінь (середньої тяжкості) – кількість епізодів раптового відчуття жару, припливів становить 10-20 епізодів за добу (35% жінок).
- 3 ступінь, або як її називають, важкий клімактеричний синдром – припливи відзначаються більш 20 раз за добу. Погіршується загальне самопочуття, часом жінка не може вести звичний спосіб життя і змушена проходити лікування в стаціонарі.
Клімактеричний синдром – діагностика
Підтвердити клімактеричний синдром у жінок можна тільки за результатами діагностичних досліджень, одних ознак і симптомів недостатньо. В цілому діагностика порушення не викликає ускладнень. Вона містить в собі:
- Облік регулярності або відсутність такого параметра менструального циклу.
- Аналіз крові на статеві гормони.
- Виняток супутніх патологій репродуктивної системи, які можуть мати схожу симптоматику з описаної вище.
- Консультацію терапевта, окуліста (оцінка стану очного дна), ендокринолога.
Клімактеричний синдром – лікування
Лікування клімактеричного синдрому має проводитися комплексно. Схема терапії розробляється лікарем індивідуально, з урахуванням віку пацієнтки, вираженості симптоматики, гормональним статусом. У більшості випадків лікування починають з організації здорового способу життя – відмови від шкідливих звичок, збільшення фізичної активності. Короткочасні фізкультурні п’ятихвилинки допомагають не тільки зменшити прояви клімактеричного синдрому, але і покращують роботу серцево-судинної системи.
Клімактеричний синдром – клінічні рекомендації
Якщо у жінки виявлено клімактеричний синдром, рекомендації щодо боротьби з ним лікарі видають тільки після повного вивчення анамнезу пацієнтки, збору всіх даних. Не існує універсального методу, здатного вирішити існуючі проблеми зі здоров’ям, зменшити кількість нападів припливів. Кожен випадок унікальний, тому схема терапії розробляється лікарем індивідуально, з урахуванням результатів досліджень і аналізів. В цілому лікування клімактеричного синдрому може передбачати:
- замісну терапію гормональними препаратами;
- терапію травами;
- застосування седативних препаратів;
- дотримання спеціальної дієти.
Клімактеричний синдром – лікування, препарати
Лікування клімактеричного синдрому у жінок проводиться під суворим наглядом лікарів. Основу медикаментозної терапії складають гормональні препарати. Дозування, кратність прийому і тривалість лікування визначаються індивідуально. Серед лікарських засобів, що призначаються при такому порушенні, як клімактеричний синдром, необхідно виділити:
- естрогени (Призначаються при недостатній продукції їх маткою): Фемостон, Дивина.
- гестагени (Використовуються з метою корекції захворювань репродуктивної системи, що супроводжують клімакс): Норколут, Прожестан, Утрожестан.
- Комбіновані оральні контрацептиви: Логест, Новинет.
Профілактика клімактеричного синдрому
Сучасні методи профілактики клімактеричного синдрому припускають повний перегляд звичного способу життя і раціону. Вчені довели, що вживаючи в їжу певні продукти і страви, жінка може частково компенсувати недолік статевих гормонів, знизивши прояви, які супроводжують клімактеричний синдром. Обов’язково в раціоні жінок старше 40 років повинні бути присутніми:
- бобові;
- гранат;
- фініки;
- капуста;
- насіння льону;
- морква;
- вишня.
Однак оптимальний раціон не зможе повністю виключити розвиток порушення.
Щоб максимально знизити ризики виникнення клімактеричного синдрому, лікарі порадять:
- Контролювати масу тіла.
- Виключати стреси і психоемоційні навантаження.
- Своєчасно проходити призначається лікування.
- Лікувати інфекційні захворювання.
- Регулярно проходити профілактичні огляди у гінеколога (не менш 2 разів на рік).