Іван Краско і його молода дружина Наталя сьогодні фото 2021
ЗМІСТ СТАТТІ:
- Зелене яблуко має дозріти
- Ізвожу Наталю ревнощами
- Куди приведуть наші відносини, не знає ніхто
- Кота не можемо завести, а тут – дитини!
«Наташа відродила в мені мужика. Я думав – все, а виявляється, ресурс ще не вичерпався. Але для цього необхідно взаємне розташування, яке як хочете називайте – любов’ю, дружбою. Є якесь тяжіння, яке все виправдовує », – зізнався 85-річний Іван Краско« Антени – Телесім ».
Текст: Ірина Васильєва х 10 серпня 2016 ·
Торішня одруження Івана Краско на юної випускниці Санкт-Петербурзького інституту гуманітарної освіти викликала справжній переполох. Ще б! Народному артисту на момент одруження було 84, а його нареченій – 24. Шістдесят років різниці! За сучасними мірками – ціла епоха. Навіть за поняттями століття XIX, коли нерівні шлюби були нормою, випадок винятковий.
Галас, який піднявся після нашого весілля, нас з Наталею здивувала. Ми-то думали, що це наша особиста справа. А виявилося, всю Росію цікавить. Було чимало вдячних дзвінків і просто слів, що ми дали індульгенцію парам, у кого більша різниця у віці. Ніби особисто ми відкрили ворота і дали свободу цим людям. Дзвонили навіть з Америки та Польщі.
Нам часто задають питання про інтимну сторону нашого життя. Що я можу сказати? Ми з Іваном Івановичем – нормальні люди, які не хворі. І я абсолютно не розумію, невже люди самі не відчувають, що це низькі питання і питати таке непристойно?
Зелене яблуко має дозріти
Все відбувалося природно. Не можна сказати, що тут були якісь наміри … Я самотня людина у віці. Так, у мене була потреба, щоб поруч хтось був. Але процес зародження відносин пройшов нормально, неспішно. Я завжди дошкуляли своїх студентів: вчіть поезію, вибирайте найулюбленіші вірші. Наташа одного разу сказала, що буде читати Бродського. І прочитала дуже пристойно. Я здивувався і відразу виділив її. А потім вона стала мені свої вірші читати. Я їй кажу: так у тебе дар. Але придивлялися ми один до одного довго, років зо три. Хоча я часто Наталонько кажу: не поспішай. Це твоя молодість вимагає якнайшвидшого досягнення задуманого.
Ізвожу Наталю ревнощами
У Наталії дійсно є поетичний дар. Одну книжку ми вже видали, назвали її без всяких претензій «Початок». Мріємо випустити другий том, хочемо його назвати «Ми ще не вміємо любити». Це, мені здається, дуже важлива тема у відносинах між людьми. Ворогувати, підозрювати один одного ми чомусь вміємо. І я винен, що іноді мучу Наташку всякими підозрами: де ти була, з ким?
У цьому позначається ревнощі, яка Наташку нищить. А для мене це ознака мого занепокоєння за неї. Моїй – я говорю це відкрито – любові до неї. Я розумію, що начебто погано ревнувати. Але в такому віці це, може бути, ще й природно. Отелло був не дуже молода людина, а Арбенин в «Маскапорад» Лермонтова і зовсім людина літня. Каренін теж. Це все, напевно, природно. Хоча для Наталії і не завжди зрозуміло і прикро. Я це визнаю і намагаюся просто не дошкуляти її.
Куди приведуть наші відносини, не знає ніхто
Кота не можемо завести, а тут – дитини!
Одна з причин, по якій у нас поки немає дітей, – моя неготовність до цього. Мені можуть заперечити: народжували і в війну. Можуть запитати: невже від коханої людини не хочеться дітей? Хочеться. Але мені страшно. Я ж не знаю, як повернеться життя і що буде з малюком. Зараз я у вільному польоті, вільний художник. Можливо, це в якійсь мірі егоїзм. Можливо, зіграло свою роль, що я сама в дитинстві опинилася в складній ситуації (біологічна мати Наталії відмовилася від дівчинки, коли їй було кілька місяців від народження, – Прим. «Антени-Телесім»).
Але я не розумію матусь, які народжують дітей і халатно до них відносяться. Може бути, один з моїх недоліків – це те, що якщо вже я за щось беруся, то намагаюся робити це до кінця. Мене так виховували.
Просто народити, щоб дитина була? Ні, мене це не влаштовує. Я не можу дати дитині нічого, крім любові і знань. Я і кота не можу завести. Дуже хочу кота, обожнюю тварин. Але свого житла немає, а тут дитини. Але це не просто матеріальна нестійкість. Це не просто якийсь внутрішній егоїзм і кар’єризм. Хоча не без цього. Але це тільки маленька дещиця всіх тих причин. Я сподіваюся, що настане в моєму житті момент, коли я прокинусь вранці, пошлю всі під три чорти і скажу: я це відчуваю, я хочу.