ВСІ РЕКОМЕНДОВАНЕ

Хвороби сечового міхура – які захворювання бувають і як вони проявляються

ЗМІСТ СТАТТІ:

Хвороби сечового міхура - які захворювання бувають і як вони проявляються

Серед жіночих патологій на перше місце виходять захворювання репродуктивної системи і сечовивідних шляхів. Ці органи мають особливу будову – безпосередньо контактують із зовнішнім середовищем. Так, хвороби сечового міхура в більшості випадків обумовлені проникненням інфекції через сечовипускальний канал.

Які бувають хвороби сечового міхура?

Хвороби сечового міхура, види і ознаки яких можуть бути схожі між собою, різноманітні. Патології подібного роду являють собою велику групу нозологічних одиниць, які часто зустрічаються в урологічній практиці.

Залежно від характеру і типу збудника патологічного процесу хвороби сечового міхура можуть поділятися на:

  1. вроджені захворювання – являють собою аномалії розвитку сечового міхура, які формуються ще на етапі внутрішньоутробного розвитку немовляти.
  2. Неспецифічні запалення сечового міхура – патології, викликані умовними патогенами.
  3. специфічні запальні – викликані статевими інфекціями.
  4. Пошкодження сечового міхура – виникають в результаті травми органу.

Вроджені патології сечового міхура

Вроджені захворювання сечового міхура формуються на одному з етапів внутрішньоутробного розвитку плода. Їх розвитку можуть сприяти хронічні запальні процеси в організмі мами. Серед поширених вроджених аномалій сечового міхура:

1. агенезія – повна відсутність сечового міхура.

2. подвоєння міхура – орган складається з двох камер, в кожну з яких відкривається гирлі сечоводу.

3. дивертикул – випинання стінки сечового міхура у вигляді мішка.

4. аномалія урахуса (Трубки, що здійснює зв’язок сечового міхура з навколоплідними водами):

  • пупковий свищ (порожнину урахуса повідомляється із зовнішнім середовищем);
  • міхурово-пупковий свищ (незарощення урахуса по всій довжині);
  • дивертикул сечового міхура (неповне зрощення урахуса в області сечового міхура, з випинанням стінки органу);
  • кіста урахуса (неповне зрощення в середній частині).

Інфекційні захворювання сечового міхура

Різні інфекції можуть вражати сечовий міхур: хвороби, симптоми їх присутності складно диференціювати без комплексного обстеження. У більшості випадків патології сечовидільної системи уражаються нижні її відділи: сечовипускальний канал і сам міхур. Інфекція проникає із зовнішнього середовища, рідше відзначається її впровадження з хронічних вогнищ. Серед частих інфекцій, що вражають сечовий міхур:

  • хламідії;
  • гонокок;
  • стрептокок;
  • кишкова паличка;
  • стафілокок;
  • мікоплазми.

Запальні захворювання сечового міхура

Запальні процеси в сечовому міхурі в більшості випадків мають спадний шлях розвитку. Запалення на слизову оболонку міхура поширюється з сусідніх органів сечовидільної системи. Хвороби нирок, сечівника нерідко провокують запалення в області сечового міхура. Серед поширених патологій, здатних викликати запальні процеси в міхурі:

  • пієлонефрит;
  • гломерулонефрит;
  • сечокам’яна хвороба, уролітіаз;
  • травми органів малого таза.

З’являються камені і пісок в сечовому міхурі також можуть спровокувати запальний процес. Їх агресивна дія на слизову оболонку органу викликає порушення цілісності внутрішнього шару. Під впливом урини, яка дратівливо діє на уражені ділянки міхура, відбувається розвиток запального процесу.

Атонія сечового міхура

Розглядаючи хвороби сечового міхура у жінок, лікарі виділяють такого типу патологію, як атонія. Вона характеризується послабленням м’язових стінок органу. Зниження тонусу м’язових структур міхура може бути обумовлено пошкодженням волокон нервів, що пов’язують орган зі спинним мозком. В результаті порушення передачі імпульсів, що сигналізують мозку про переповнення міхура, у пацієнтів розвивається нетримання сечі – поширена хвороба сечового міхура.

Урина поступово переповнює сечовий міхур. В результаті сеча починається крапельками виділятися з уретри. Дане явище отримало назву нетримання сечі через переповнення сечового міхура. Для корекції цього захворювання сечового міхура у жінок лікарі здійснюють періодичне спорожнення органу, попереджаючи його переповнення за допомогою катетера. Згодом відбувається відновлення рефлексу сечовипускання, аж до повного відновлення.

Гіперактивний сечовий міхур

Дане порушення характеризується мимовільним скороченням м’язів сечового міхура, детрузора. В результаті розвивається сильне, неконтрольоване бажання спорожнити сечовий міхур, яке може супроводжуватися нетриманням сечі. Багато пацієнтів приймають подібний стан за вікової варіант норми, але насправді це патологія. Лікарі, описуючи хворобу, називають такі ознаки захворювання сечового міхура подібного роду:

  • прискорене сечовипускання – загальна їх кількість сягає 10 за добу;
  • ургентних – сильні, нестерпні позиви до сечовипускання;
  • ноктурія – нічні сечовипускання.

Гіперактивний сечовий міхур може супроводжувати численні патології організму. У більшості випадків вони пов’язані з порушенням роботи нервової системи:

  • розсіяним склерозом;
  • паркінсонізмом;
  • черепно-мозковою травмою;
  • травмами спинного мозку.

Опущення сечового міхура

Дане захворювання в медицині позначають терміном цистоцеле. Опущення сечового міхура у жінок – часте явище через особливості будови органів сечостатевої системи. Патологія викликається опущеними стінки піхви, що тягне за собою зсув вниз шийки сечоміхурового трикутника. У більшості випадків захворювання діагностують у жінок після 40 років.

До цього часу тазові м’язи і зв’язки втрачають свій звичний тонус, тому стають не в силах утримувати сечовий міхур. Крім того, опущення сечового міхура часто спостерігається на тлі:

  • ускладнених пологів;
  • хірургічних операцій на органах малого таза;
  • глибоких розривів промежини;
  • підвищеного внутрішньоутробного тиску;
  • грижі;
  • важких фізичних навантажень.
Хвороби сечового міхура - які захворювання бувають і як вони проявляються

Захворювання характеризується появою наступних симптомів:

  • часте сечовипускання;
  • гострі позиви в туалет;
  • нетримання сечі;
  • біль в області піхви;
  • тиск внизу живота;
  • тяжкість;
  • біль під час статевого акту.

Ерозія сечового міхура

Пошкодження слизової оболонки сечового міхура може спостерігатися при інфікуванні органу. В результаті посиленого зростання мікроорганізмів, їх розвитку патогени починають продукувати токсини. Ці речовини викликають утворення ерозійних поверхонь на слизовій оболонці органу. Подібного роду хвороби сечового міхура у жінок, симптоми їх присутності з’являються практично відразу. Зіткнувшись із захворюванням, пацієнтки відзначають:

  • болю в області паху;
  • печіння і різі під час сечовипускання;
  • поява крові в виділеної сечі;
  • підвищення температури тіла;
  • погіршення загального самопочуття.

Доброякісні освіти в сечовому міхурі

Поліпи в сечовому міхурі виявляються нечасто. Дана патологія є невеликі вирости перехідного епітелію слизової оболонки. Зовні вони нагадують сосочки. Розмір їх невеликий: від декількох міліметрів до 1-2 см. Кількість поліпів коливається і визначається стадією патології: з плином часу їх стає більше.

Як доброякісного утворення сечового міхура може розглядатися і лейкоплакія. Даною патологією позначають характерні зміни слизової оболонки сечового міхура. Зовні вони мають вигляд біло-сірих, сріблясто-перлинних складок, які піднімають над рівнем здорового епітелію. Внутрішня вистилання органу набуває інший морфологічний вид, що призводить до зміни властивостей епітелію. Для даного стану характерна клінічна картина хронічного циститу:

  • тягнуть болі внизу живота;
  • прискорене сечовипускання;
  • сечовипускання в нічний час.

Онкологічні захворювання сечового міхура

Онкологічне захворювання сечового міхура, симптоми патології тривалий час можуть не давати про себе знати. Ракові пухлини часто виявляються на пізніх етапах. Частою гістологічної формою подібних порушень є перехідно-клітинний рак. У рідкісних випадках діагностується плоскоклітинний рак і аденокарцинома. Актуальність захворювань сечового міхура даного типу підвищується з кожним роком, у зв’язку з погіршенням екологічної обстановки, яка негативно відбивається на здоров’ї людей. До мало що зустрічаються форм патології відносяться:

  • саркома;
  • лімфома;
  • карциноїд.

Діагностика хвороб сечового міхура

Патології сечового міхура діагностуються переважно з використанням ендоскопічних методів. Такий огляд дозволяє оцінити стан органу зсередини, провести біопсію для аналізу морфологічних особливостей тканини. Серед основних методів діагностики хвороб сечового міхура:

  • аналіз сечі;
  • КТ черевної порожнини;
  • УЗД органів малого тазу і черевної порожнини;
  • цитологія сечі;
  • цистографія;
  • комплексне уродинамічне дослідження (урофлоуметрия, цистометрія, профілометрія уретри, електроміографія).

Хвороби сечового міхура – лікування

Протокол лікування захворювань сечового міхура безпосередньо залежить від характеру захворювання і причини його розвитку. Терапія подібних хвороб передбачає комплексний підхід. У деяких випадках можуть знадобитися консультації інших фахівців: терапевта, невролога, ендокринолога.

Залежно від характеру хвороби сечового міхура, лікування передбачає:

  1. При інфекціях і запаленні – застосування антибіотиків та протизапальних засобів (фторхінолонів, цефалоспоринів, пеніцилінів).
  2. При нейтрогенних розладах – прийом заспокійливих ліків, психотропних засобів.
  3. При сечокам’яної хвороби і онкології – оперативне втручання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /var/www/ar4i2501/data/www/babyrest.com.ua/wp-content/themes/dashy/footer.php on line 21