Дружина, син, брат Андрія Кончаловського розповіли про нього до його 80-річчя

ЗМІСТ СТАТТІ:

• Єгор Кончаловський, старший син, режисер:
• Микита Михалков, молодший брат, режисер:
• Наталя Арінбасарова, друга дружина (в шлюбі з 1964 по 1969 рік), мама Єгора, балерина, актриса:
• Тетяна Михалкова, дружина брата, президент благодійного фонду «Російський силует»:
• Степан Михалков, племінник, син Микити, підприємець:
• Досьє «Антени»

20 серпня Андрію Сергійовичу виповнюється 80 років. Ювілей він, як дізналася «Антена», зустріне в роботі. Режисер знімає в Італії, де живе останні роки, фільм про Мікеланджело. У свято поруч з ним будуть дружина Юлія Висоцька та їхні діти. Тим часом численні родичі, що залишилися в Росії, поділилися життєвими уроками, за які вони вдячні Кончаловський.

Текст: Олена Мільчановска · 19 серпня 2017 ·

Єгор Кончаловський, старший син, режисер:

– Тато мене по-справжньому ніколи не виховував. Ми не так часто бачилися, а приїжджати раз в декілька місяців і займатися сином – це не дуже правильно. Він мене ніколи не лаяв, ніколи не карав. При цьому зробив величезний вплив своїм ставленням до життя. Якщо я і успадкував якусь якість у батька, так це почуття здорового авантюризму. Багато вчинків, які він здійснював, на межі авантюри. Коли йому було нема на що жити в США, він знайшов оригінальний спосіб заробляти гроші – продавав ікру. Була розроблена ціла схема, щоб вивезти кілька її кілограмів з СРСР. В Америці ікра коштувала дуже дорого, і батько кілька місяців жив на ці гроші. Митники ікру б не пропустили, але в офіційному листі написали, що це від Держкіно для прийому американських кінематографістів в чомусь типу порадянського будинку кіно. І ікра ввозилася такою контрабандою. Я цим теж займався перші роки, коли жив на Заході.

Батько поїхав в Америку, коли мені було 12-13 років, і ми стали бачитися приблизно два рази на рік, а я вчився в школі, і в ці рідкісні зустрічі він мене потихеньку розбещував – схиляв до того, що треба поїхати на Захід. У цьому виявився найсильніший акт його впливу на мене – зараз би я цього не зробив, а тоді поїхав і з його подачі закінчив там два навчальних заклади, в тому числі Кембриджський університет.

Я не послідовник творчості тата, ми рідко розмовляємо про кіно. Він не в захваті від моїх фільмів, мені його картини подобаються більше. Вчив мене він зовсім іншим речам, наприклад поводження з грошима на своїх помилках. Він завжди широко жив, ніколи не збирав, не відкладав із задоволенням брав кредити, особливо, коли почав заробляти в Америці. Папа не вміє поводитися з грошима, його багато разів обкпорадали – і керуючі, і багато інших історій було. У цьому сенсі я інший: перейняв негативний досвід батька.

Сьогодні він заслужив жити в їм створеному світі: це його будинок в Італії, сім’я, театр, кіно. Він абстрагувався від побутових питань – це його привілей. Завдяки цьому способу життя він випускає вистави, знімає кіно, яке отримує призи на фестивалях, у нього неймовірна працездатність.

В ювілей поділюся з вами першим свідомим дитячим спогадом про батька: мені три роки, він несе мене на плечі на дев’ятий поверх (у нас не працює ліфт), я вириваюся, кричу: «Пусти, дурню!» Папа ж не пояснив, що це через зламаний ліфта, просто закинув мене на плечі і потягнув.

Бажаю татові енергії, щоб втілив все задумане і був задоволений результатом.

Микита Михалков, молодший брат, режисер:

Як молодший брат, я служив Андрію як вірний лицар, як паж, зброєносець Санчо Панса, і ніколи не чекав від нього подяки, відповіді, взаємності у почуттях. Може, почасти завдяки йому я прийшов до висновку, що любити – набагато важливіше, чим бути коханим.

Андрій більше в маму, а я – в батька. І в житті ми різні, але брат – абсолютно мій чоловік, не дивлячись на те що в багатьох фундаментальних, ключових речах ми дотримуємося діаметрально протилежних поглядів. Напевно хтось би і хотів, щоб ми з ним посварилися і встали по різні боки барикад: часом мені цитують якісь не самі упереджено речі, які Андрій десь говорив про мене. Але у мене завжди одна відповідь: переконаний, що б він про мене не сказав, він це робить на благо мені. Навіть якщо він помиляється в своїх висловлюваннях, імпульс у них – один: брат бажає мені добра. Посварити нас нікому не вдасться.

Наталя Арінбасарова, друга дружина (в шлюбі з 1964 по 1969 рік), мама Єгора, балерина, актриса:

В роботі Андрій дуже строгий. Мною був завжди незадоволений, ніколи не хвалив. Перший раз він мене зазначив, коли я отримала приз Венеціанського кінофестивалю (за «Першого вчителя». – Прим. «Антени»). У творчості він завжди різноманітний, береться за самі несхожі теми. Йому все цікаво. У ньому дивовижна життєва сила. Йому 80 років, а він приступає до такої величезної грандіозного проекту, який, я вважаю, жоден режисер в світі не зміг би подужати по-справжньому глибоко. Це фільм «Гріх», він про Мікеланджело, найбільшому скульптора і художника Відродження. Андрона я теж вважаю людиною епохи Відродження. Дуже потужним, талановитим в різних областях. Він і пише прекрасно, і знімає приголомшливо, і ставить спектаклі і опери на найпрестижніших майданчиках світу. Людина унікальної працездатності, для якого творчість – головне в житті, хоча в той же час він любить всіх своїх дітей і близьких. У цьому сенсі він для мене Мікеланджело в кінематографі.

А ще він навчив мене ставитися до різних людей, простим і складним, з добротою і розумінням. Він зберіг добрі стосунки, звичайно, не з усіма дружинами, але з більшістю. З ним все жінки відчувають себе дуже жіночними. Так, може, якщо як актрису він мене не хвалив, то як жінці завжди говорив компліменти. Правда, квіти він не дуже вміє дарувати. Мені всього один раз подарував букетик конвалій – якось ніяково, через спини, сунув його в руки. Зате любив мене наряджати, привозив красиві речі з-за кордону. Коли він любить жінку, вона для нього ідеал, стоїть на п’єдесталі.

Завжди хотів, щоб я займалася освітою, багато читала, вчила французьку. Хоча він був молодий, не пам’ятаю, щоб ганяв у футбол або розважався. Весь час зустрічався з цікавими людьми, мене брав з собою. Казав: «Сиди і слухай, розвісивши вуха, це розумна людина нашого часу». Жан-Поль Сартр, Сімона де Бовуар – він сам виходив на ці знайомства, просив людей з ним поспілкуватися, щоб щось від них отримати в інтелектуальному плані. Він дуже освічений, написав сценарій «Андрія Рубльова», коли йому було всього 23 роки. Всі таланти у нього від Бога, а дар до музики – заслуга його мами, Наталі Кончаловською. Він закінчив консерваторію по класу фортепіано, і у нього проходили концерти в Колонному залі Будинку спілок. Він пішов у ВДІК, зате всі його фільми дуже музичні.

Бажаю йому міцного здоров’я, щоб він ще багато-багато міг створити прекрасного для нас.

Тетяна Михалкова, дружина брата, президент благодійного фонду «Російський силует»:

Раніше все жили в одному будинку: ми з Микитою на першому поверсі, він на другому, але на спільній кухні у нас не було ніяких сутичок. Андрон підказував, як правильно харчуватися. Наприклад, як робити салати. Він вегетаріанець, і у нього завжди нові теорії на цей рахунок. Він привозив з Франції спеціальні терки, і ми крутили ці салати, особливо морква, поки Андрон від неї не покрився жовтої кіркою. Теорії його на рахунок харчування змінювалися, а він залишався попереду них. Іноді свої рекомендації міг і порушити.

У ті роки, коли я з’явилася в сім’ї, все вже захоплювалися його фільмами – «Перший учитель» (1965), «Дворянське гніздо» (1969), а Микита був більше відомий як артист, якому дуже добре вдалася роль в «Я крокую по Москві », і тільки збирався стати режисером. І все боялися, що Микита виявиться таким несерйозним, а ось Андрій звичайно ж відразу про себе заявив як серйозний режисер.

Мій улюблений його фільм – «Сибіріада» (1978). Пам’ятаю, коли писався сценарій, я сиділа з маленькими дітьми на дачі і спостерігала за народженням цієї великої картини. Для його батька і матері було дивно, коли він, отримавши за це кіно Гран-прі Каннського кінофестивалю, поїхав, як він говорив, подивитися світ. Почав працювати з нуля в Голлівуді. Йому там довелося непросто, але він впорався з усіма труднощами.

Я вдячна Андронові не тільки за його фільми, але і за книги. Не зовсім розумію його «Низькі істини», а ось його «підносить обман» мене захоплює. Багато епізоди там дуже особистісні. Мені подобається, як він мислить. Андрон – величина змінна, особливо в своїх висловлюваннях, людина він непослідовний, але душевний, думаючий.

Андрон і Микита, звичайно, різні. Микита любить Росію, його НЕ затягнеш в Європу, якщо тільки на кінофестиваль. Андрон – людина світу. Де він тільки не бував і не жив. Я уявляю собі відпочинок Андрона – десь в Європі чи Азії, біля басейну. А Микита відпочинку – це село Щипачі під Нижнім Новгородом, в полюванні і господарстві, навколо нього величезна компанія однодумців, сценаристів, помічників, секретарів. У нас в сім’ї чомусь вважається, що Андрон зараз зразковий сім’янин, а Микита – творець (хоча нашому з ним шлюбу вже 45 років), йому головне – облаштувати Росію. Але Андрон – переможець, як і Микита, тому що все ще в творчості, в роботі, ось і зараз робить новий фільм.

Він не любить відзначати дні народження, я не пам’ятаю, щоб він збирав компанії. На гучних святах буває тільки, коли їх влаштовує його брат. І він, і Юля говорили, що дуже добре себе почувають удвох. Удвох вони живуть як на острові.

Я впевнена, що він зараз в Італії, в білому капелюсі, білих брюках, підтягнутий, засмаглий, сухорлявий і такий же загадковий, емоційний. І вчить, що є, що нема. І живе наступним фільмом.

Виглядає він приголомшливо. Не тільки до 80-річного ювілею, а він завжди молодий і душею, і в творчості. Все у нього в житті є. Тому побажаю йому, щоб далі було не гірше, чим є зараз, і щоб він творив.

Степан Михалков, племінник, син Микити, підприємець:

Він також був і залишається дуже сміливою людиною. На піку своєї режисерської кар’єри вирішив виїхати на Захід і почати там все заново, чим доставив чимало клопоту своїм батькам. Але він так відчував, був переконаний, що отримає більше свободи у творчості, чим в СРСР. Коли зрозумів, що це не так, то повернувся, так само рішуче, як і їхав. Він ніколи не боявся сказати, де помилявся, ні в творчості, ні в житті. Він до цих пір шукає свій творчий стиль – і це в 80 років! Згадайте хоч одного кінематографіста, який дожив би до такого віку і не спочивав би на лаврах, не підводив би підсумків творчості. А Андрон – в пошуку! Це унікально. Він не боїться змінювати свої погляди і своє життя, у нього філософський розум і підліткова відкритість, що граничить іноді з грубістю. Але він такий і таким був завжди. Мені подобаються не всі його фільми, але серед них є шедеври, вони з’являлися в усі періоди його творчості, в різних країнах і в різний час. Сподіваюся, так і буде тривати, поки він живий. Бог його любить, а тих, кого Він любить, Він відчуває. Я бажаю йому пройти всі випробування, отримуючи від них найважливіше, що потрібно для творчості і життя: і фізичної, і духовної. З днем ​​народження, Андрончик!

Досьє «Антени»

народився: 20 серпня 1937 року в Москві.

Утворення: режисерський факультет ВДІКу (майстерня Михайла Ромма).

Кар’єра

Президент кіноакадемії «Ніка». Як кінорежисер і сценарист випустив понад 50 фільмів, серед них – «Іванове дитинство» (1962), «Історія Асі Клячин, яка любила, та не вийшла заміж» (1967), «Андрій Рубльов» (1969), «Раба любові» ( 1976), «Сибіріада» (1978), «Потяг-утікач» (1985), «Будинок дурнів» (2002), «Гянец» (2007), «Білі ночі листоноші Олексія Тряпіцина» (2014 року), «Рай» (2016 ).

Поставив вісім вистав і чотири опери – на сценах Театру імені Моспопоради, Театру на Малій Бронній, «Ла Скала» і інших, кілька масових уявлень, в тому числі музичне дійство на честь святкування 850-річчя Москви на Красній площі.

Опублікував 8 книг і більше 100 публіцистичних статей.

родина

ппорадід – художник Василь Суриков.

дідусь – художник Петро Кончаловський.

батько – поет Сергій Михалков, мати – поетеса Наталія Кончаловская.

1. Ірина Кандат, балерина (з 1955 по 1957 рік).

2. Наталія Арінбасарова, балерина і актриса (з 1964 по 1969 рік).

3. Вівіан Михалкова (Годе), французький сходознавець (з 1969 по 1980 рік).

4. Ірина Мартинова, диктор телебачення (з 1990 по 1997 рік).

5. Юлія Висоцька, актриса і телеведуча (з 1998 року по теперішній час).

– син Єгор Кончаловський (рід. В 1966 році) – від другої дружини

– дочка Олександра (нар. В 1970 році) – від третьої дружини

– дочка Дарина (рід. В 1980 році) – від актриси Ірини Бразговка

– дочки Наталія (рід. У 1991 році) і Олена (нар. В 1993 році) – від четвертої дружини

– дочка Марія (нар. В 1999 році) і син Петро (нар. У 2003 році) – від п’ятої дружини

– онуки Марія (нар. У 2001 році) і Тимур (рід. У 2017 році) – від сина Єгора

– дві внучки і два онуки – від дочки Олександри

– три онуки і одна внучка – від доньки Дарини

визнання

Народний артист РРФСР, орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня, кавалер ордена Почесного легіону (Франція), два «Серебяних лева» Венеціанського кінофестивалю.