ВСІ

Діагностика сифілісу – сучасні методи мікробіологічних і серологічних досліджень

ЗМІСТ СТАТТІ:

Діагностика сифілісу - сучасні методи мікробіологічних і серологічних досліджень

Серед венеричних захворювань сифіліс займає перші позиції за поширеністю. Захворювання передається від хворої до здорової переважно статевим шляхом. Діагностика сифілісу – складний, поетапний процес, який не завжди приносить результат.

Підозра на сифіліс – до якого лікаря йти?

Великого поширення захворювання отримало тому, що багато молодих людей просто не знають, як визначити сифіліс, які обстеження необхідно пройти. Лікуванням статевих інфекцій займаються лікарі венерологи або дерматовенерологи, так як в більшості випадків подібні інфекції супроводжуються пошкодженням шкірних покривів. Медики порадять з профілактичною метою обстежитися кожного пацієнта репродуктивного віку. Хвороба часто протікає в прихованій формі, тому виявити її можна не завжди.

Методи діагностики сифілісу

Діагностичні заходи щодо виявлення захворювання грунтуються на клінічних та лабораторних даних. Діагноз «сифіліс» ставиться тільки після отримання позитивних результатів лабораторного дослідження. Рання діагностика сифілісу виключає прогресування захворювання. Первинний сифіліс визначається дослідженням виділень твердогошанкра ерозивних папул. Серед основних методів лабораторної діагностики сифілісу необхідно виділити:

  1. бактеріоскопію.
  2. Серологічне дослідження (специфічне і неспецифічне).
  3. Гістологію (при третинному сифілісі).
  4. Мікроскопію (дослідження нативного препарату, виділень ерозивних або виразкових висипів, пунктата з лімфовузла).

Лабораторна діагностика сифілісу

Основу даного типу обстеження становить бактериоскопический метод діагностики сифілісу. Він передбачає виявлення T.pallidum в матеріалі, забраної з вогнищ запалення:

  • твердий шанкр;
  • ерозійні порушення;
  • лімфовузли;
  • спинний мозок.

Попередньо лікар протирає місце забору матеріалу тампоном з фізіологічним розчином, потім дратує поверхню ерозії спеціальної петлею, поки з неї не здасться тканинна рідина.

При цьому уникають змішування матеріалу з кров’ю. Рідина поміщається на предметне скло. Препарат, отриманий таким способом, досліджується за допомогою мікроскопа. Методи мікробіологічної діагностики сифілісу ґрунтуються на виявленні збудника в матеріалі. При негативному результаті дослідження проводять кілька днів поспіль для повного виключення хвороби.

Серологічна діагностика сифілісу

Для виявлення та підтвердження діагнозу «сифіліс» в разі пізніх і прихованих форм хвороб основи діагностики складає серологічний метод. У більшості випадків для діагностики сифілісу використовують реакцію Вассермана. Метод передбачає дослідження венозної крові пацієнтів, які виявляють антитіла до антигенів збудника. Такий аналіз на бліду трепонем допомагає виявити захворювання навіть за відсутності явних клінічних симптомів.

Залежно від складу використовуваних для діагностики речовин, серологічні методи підрозділяють на:

  1. Специфічні (трепонемні).
  2. Неспецифічні (нетрепонемні).

трепонемні тести

Трепонемні тести – це метод діагностики, який використовує в якості основи специфічні антигени Treponemapallidum. Метод використовується як для постановки, так і для підтвердження діагнозу, для диференціальної діагностики сифілісу. Всі специфічні тести мають високу чутливість і точні результати. Механізми проведення специфічних тестів неоднакові, тому вони мають різні показання до застосування. До трепонемним тестів відносять такі методи лабораторної діагностики сифілісу:

  1. Реакцію зв’язування комплементу (реакція Вассермана, РВ) з трепонемним антигеном – РСКт.
  2. Реакцію іммобілізації блідих трепонем – РІБТ.
  3. Реакцію імунофлюоресценції – РІФ. Застосовується в декількох модифікаціях: РИФ-200 (FTA-200); РИФ-абс; РІФц – реакція імунофлюоресценції з цілісною кров’ю або спинномозковою рідиною.
  4. Діагностика сифілісу - сучасні методи мікробіологічних і серологічних досліджень
  5. Реакцію пасивної гемаглютинації – РПГА.
  6. Імуноферментний аналіз – ІФА.
  7. іммуноблотінга.

нетрепонемні тести

Нетрепонемні тести на сифіліс використовуються в якості відбіркових і не підходять для остаточної діагностики, виставлення діагнозу. Вони активно застосовуються для обстеження великих груп населення з метою профілактичних оглядів при виникненні несприятливої ​​епідеміологічної ситуації. Тест має простотою проведення, має високу чутливість. Результат діагностики оцінюється лікарем. Чутливість неспецифічних тестів при ранніх формах захворювання складає близько 70%, а при вторинному сифілісі – 100%.

До нетрепонемних тестів діагностики сифілісу відносяться:

  1. RPR (RapidPlasmaReagins).
  2. Тест з інактивованої сироваткою – МРП (мікрореакція преципитации з кардіоліпіновим антигеном).

Дані флокуляційно тести характеризуються простотою оцінки. В ході реакції утворюється комплекс «антиген + антитіло», який формує пластівці, помітні за допомогою збільшувального скла. Роль антигену в тесті виконує кардіоліпіновий антиген, який отримують з серцевого м’яза бика. Зв’язок з антигенами збудника сифілісу при цьому відсутня, тому тести і отримали назву нетрепонемні.

Експрес-діагностика сифілісу

Сучасні методи діагностики сифілісу припускають виявлення захворювання на ранніх стадіях. В якості методу експрес-діагностики використовується RapidPlasmaReagin (RPR). Тест спрямований на визначення концентрації в крові антитіл до збудника сифілісу. При зараженні бліда трепонема в організмі формує захисні антитіла IgG і IgM. Наявність їх в зразку заборонений крові є непрямим доказом присутності в організмі блідої трепонеми. Дана діагностика сифілісу допомагає встановити точний термін тривалості захворювання, час інфікування.

Аналізи на сифіліс – розшифровка

Сучасна лабораторна діагностика сифілісу грунтується наступних методах:

  • нетрепонемних тест – RPR або VDRL;
  • трепонемні тести – РИФ і РПГА.

У країнах СНД для діагностики сифілісу частіше застосовують реакцію Вассермана, також реакцію іммобілізації блідих трепонем – РІБТ. Оцінку отриманих результатів виробляє тільки лікар, який враховує клінічні прояви захворювання, стадію патології, стан пацієнта. З зразковими результатами досліджень можна ознайомитися в таблиці чиме.ото

Диференціальна діагностика сифілісу

Коли у лікаря після первинного огляду виникає підозра на сифіліс, він направляє пацієнта для здачі крові на RV. Якщо результати дослідження підтвердили наявність блідої трепонеми в організмі, проводиться диференціальна діагностика з визначенням стадії захворювання. При первинному сифілісі частіше бувають позитивними РИФ і ІФА, проте це не дозволяє виставити діагноз «сифіліс».

Діагностика вторинного сифілісу не викликає ускладнень – різким позитивним є результат за всіма серологічним реакціям. РИБТ позитивна більше чим у 50% хворих. Третинна форма сифілісу практично не викликає ускладнень. Серологічні реакції позитивні в 50-90% випадків. Діагностика прихованого серопозитивного сифілісу грунтується на серологічних реакціях з підтвердженням результату за допомогою ІБТ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /var/www/ar4i2501/data/www/babyrest.com.ua/wp-content/themes/dashy/footer.php on line 21