Чоловік не хоче сексу що робити
«Таких жінок мужики не хочуть. Це як з ковадлом спати лягати. Де чимність, чуттєвість, жіночність? Саме це приваблює чоловіків. А чи не клубок нервів! Змінювати я не збираюся, але і як далі жити – теж не знаю ».
Текст: Ірина Волга · 16 травня 2019
– Мені дружина на день народження подарувала п’ять сеансів до психотерапевта. Вона вирахувала своїм жіночим розумом, що у мене депресія і її треба лікувати. Я точно знаю, що ніякої депресії у мене немає і вважати мене психом, щоб відправляти до лікарів, це прям дурепою треба бути. Я попопорадив їй сходити туди, куди вона мене послала. І знаєте, яку відповідь я почув: «Я вже у нього була і не один раз, разом ти не погодишся, тому наполягаю, щоб ти йшов один!» Ось це її «наполягаю» на мені погано відбивається.
Дружина у мене далеко не ангел, можуть послідувати покарання. Тому я пручався, але пішов. Сидить такий дядько і вдає, що зараз я йому все розповім і покажу, як у мене там всередині. Для себе я вирішив, що відпрацюю цей свій подарунок і далі буду жити, як жив. Ну, запитує доктор, як я себе почуваю, чи задоволений своїм життям. Дав листочок, на ньому шкала цінностей. Скрізь поставив по 10 балів. Стали розбирати і, мабуть, я десь проколовся. Вони ж, чорти, ці психологи, хитрі. Якось я довірився йому до третього сеансу. Краще б не ходив! Стільки про себе почув гидоти, що можна і не жити. Я типу емоційно незріла людина і це не залежить від віку. Хоч мені і 42 роки. Що я намагаюся не брати на себе відповідальність, і це мій вибір. Нічого собі – мій! З такою жінкою, як у мене, взагалі ніякого вибору немає. І підійшли ми до питання сексу. Я кажу, що живу без нього і нормально. Ну не хочу я дружину! Ні торкатися до неї не хочу, ні цілуватися, нічого. Доктор мене питаннями завалив, і я заплутався остаточно. І такий я, і сякий. Інтиму у нас з дружиною не було три роки. До цього раз на місяць, і то на її прохання, щоб звільнитися. Ні, я не імпотент. І жінки мені подобаються. Справляюся сам з порушенням. Є сайти там, розумієте. Але я ж не зпораджую дружині! Не ходжу на сторону, не заводжу коханок. Хоча міг би. Баби за мною бігають. А доктор запитує, чому не зпораджую. Приїхали! Ні щоб похвалити!
Може, я один такий вірний залишився на планеті!
А не зпораджую я, тому що це ось як раз мій вибір. І дружина мені за це повинна бути вдячна. Ми одружилися, коли мені було 34, а їй 28. Я взяв її з дитиною, не подивившись на всі труднощі. Мало хто мужики так надходять, треба бути чесними. Те зарплату на себе і дружину витрачаєш, а тут ще й чужу дитину треба годувати. Дозволив пацану себе татом називати. Моя дружина Олена, треба сказати, так і не прописала мене в свою квартиру. А ми живемо вже 8 років. І всі гроші від підселення, що я здаю, я віддаю тільки їй. І нічого в кишеню! Дружина вже через рік почала мене продавлювати морально. Їй захотілося, щоб я довчився, здобув вищу освіту. Наївна жінка, якісь плани були у неї на мене особливі. Хто після 30 доучується? Вже часу на це немає. Потім дружина вирішила, що у мене робота не та. Відправила на співбесіду. І мене взяли! Одразу ж. А потім я зрозумів, чому. Робота пекельна, по змінах, ні присісти, ні поїсти спокійно. А ще й навчання треба пройти. Не варто це тих грошей. Я спокійно орав в котельні. Всі мріють про таку роботу. Потім вона купила машину. І знову дістала: каже, таксі. Так що ж таке! Ось зараз з боку здається, що я в поганому світлі. А ось немає. Бажання свої треба узгоджувати з доходом, моїй дружині завжди всього мало. І за рахунок кого їй треба багато? За рахунок мене! Це я повинен вчитися, це я повинен змінити роботу, це я повинен таксувати після роботи. Все вирішує вона. Це дуже важко, це нестерпно. Мене мати так не смикала, як вона. Потім народилася дочка. І начебто все налагодилося. Я знову втратив роботу, самі розумієте, яка у нас країна і чиновники.