Жертви «стокгольмського синдрому» 3 історії про кохання дівчат до своїх викпорадачів
ЗМІСТ СТАТТІ:
Опинившись жертвою викпорадача, залишитися в живих – ось основний девіз людей, які потрапляють в руки до злочинців. Саме тому жертви перестають чинити опір, всіляко підкоряючись своїм кривдникам, і, на превеликий жаль, прив’язуються до них. Ми підготували три найвідоміші історії, де у жертв у всій красі проявляються симптоми «стокгольмського синдрому».
Патрісія Херст
У 1974 році в пресі було опубліковано повідомлення про те, що 19-річну Патті, внучку американського мільярдера, викрали члени Сімбіоністской визвольної армії. За звільнення дівчини злочинці вимагали від її батьків роздати всім незаможним продовольчі пакети та оплатити друк пропагандистських газет. Це коштувало б сім’ї Херст майже 400 млн доларів, і батьки Патті відмовилися. В обмін на це вони запропонували 6 млн і викпорадачів ці умови задовольнили. Незважаючи на те що умови обміну влаштовували кожну зі сторін, Патрісія залишилася в банді. За кілька днів до обміну дівчина записала на плівку зізнання про те, що тепер буде жити разом зі своїми новими друзями.
Арешт Херст стався в 1975 році, коли вона разом з членами Сімбіоністской визвольної армії грабувала банк. У суді Патрісія розповіла про те, що 57 днів після викпорадення вона містилася в жахливих умовах. Місцем її перебування був дерев’яний шафа розмірами 2 м на 63 см. За час свого ув’язнення дівчина неодноразово піддавалася моральному, сексуальному і фізичному насильству. Незважаючи на це суд визнав пограбування банку – протиправним діянням і засудив її до ув’язнення. У 1979 році Херст покинула стіни в’язниці і вийшла заміж за одного зі своїх викпорадачів. Зараз вона разом з чоловіком проживає в США і виховує двох дорослих дочок.
Наташа Кампуш
На початку березня 1998 року в поліцію звернулася жінка на ім’я Бригіта Сирно, яка заявила, що її 10-річна дочка Наташа Кампуш не повернулася зі школи. Поліція розгорнула масштабні дії з пошуку дівчинки, але вона так і не була виявлена. Як з’ясувалося пізніше, Наташа стала жертвою маніяка Вольфганга Пріклопілом, який проживав неподалік від будинку. Він викрав дівчинку, коли та йшла в школу, запхнувши її в свій автомобіль.
Спочатку Вольфганг тримав свою жертву в маленькому звуконепроникному підвалі площею 5 квадратних метрів. Через півроку після цього маніяк дозволив дівчинці ненадовго залишати приміщення, а ще через деякий час зробив в підвалі ремонт, як хотіла Кампуш. Бігти дівчинці від свого викпорадача вдалося тільки в серпні 2006 року, коли довіра маніяка до своєї жертви стало безмежним: Наташа пилососила салон автомобіля Пріклопілом, і коли той відволікся на телефонну розмову, втекла в сусідський будинок, куди була викликана поліція. Після цього інциденту Вольфганг наклав на себе руки, кинувшись під поїзд. Ця інформація викликала у Наташі істерику.
У своїх численних інтерв’ю, які Кампуш роздавала після своєї втечі, вона стверджувала, що стосунки з викпорадачем у неї були чудові: спільні трапези, прогулянки, перегляд телевізора і прочитання книг. Можливість втекти від нього існувала давно, але вона не хотіла залишати Пріклопілом. Достеменно невідомо чи піддавалася Наташа сексуальному насильству з боку маніяка, адже дівчина відмовляється говорити на цю тему. Зараз Кампуш проживає у Відні і володіє будинком Пріклопілом, в якому вона утримувалася довгі роки.
Елізабет Смарт
У червні 2002 року, коли Елізабет Смарт було 14 років, вона стала жертвою маніяка. Він пробрався в будинок і, погрожуючи ножем, зажадав йти разом з ним. Чоловік, якого звали Брайан Мітчелл, привів дівчину в ліс, де на нього чекала дружина Ванда Барзах. Там маніяк зґвалтував Елізабет в той час як його дружина молилася неподалік. Пізніше з’ясувалося, що Смарт потрапила в руки релігійних фанатиків, які сповідують вчення мормонів. Після зґвалтування сімейна пара насильно відвезла Елізабет до себе в будинок і тримала її під замком в маленькій кімнаті. Сексуальному насильству Смарт піддавалася кожен день, адже Брайан вважав своєю її другою дружиною.
Так тривало дев’ять місяців, до тих пір, поки трійця не вирішила прогулятися по вулиці. Незважаючи на те що на них були перуки, перехожі дізналися викпорадену Елізабет і повідомили в поліцію. Згодом Смарт зробить кілька гучних заяв, що їй щиро шкода людей, які її викрали. За час перебування в їхньому будинку вона зрозуміла мотив викпорадення і не засуджує їх за це. Зараз Смарт проживає в Америці і має сім’ю.