Синдром раптової дитячої смерті – чому виникає СРДС, і чи можна його попередити
ЗМІСТ СТАТТІ:
- Що таке СРДС у дітей?
- Етіологія СРДС
- Синдром раптової дитячої смерті – причини
- Група ризику СРДС – що це?
- СРДС – статистика
- Синдром раптової смерті немовлят – статистика по місяцях
- Синдром раптової дитячої смерті – статистика в Росії
- СРДС – профілактика
Синдром раптової дитячої смерті (СРДС) є однією з основних причин загибелі малюків. Даний діагноз виставляється при смерті дитини від 3 тижнів до 1 року, коли видимі причини відсутні. За статистикою, 35-55% випадків загибелі малюків цієї вікової групи припадає на СРДС.
Що таке СРДС у дітей?
Почувши абревіатуру СРДС, що це за хвороба, через що вона виникає – бажають знати багато мам. Даним терміном прийнято позначати швидку, раптову загибель малюка. При цьому будь-яких видимих причин не спостерігається. Дитина на вигляд виглядає абсолютно здоровим. В амбулаторній карті немає ніяких свідоцтв про можливі порушення і хворобах, що загрожують життю немовляти, при патологоморфологічний дослідженні змін не виявлено.
З боку це ситуація розцінюється як та, при якій повністю здоровий малюк раптом перестає дихати. У більшості випадків патологія реєструється в першому півріччі життя немовляти. Якщо говорити конкретно про синдром раптової смерті немовлят, до якого віку він може виникати, то пік захворюваності припадає на 2-4-й місяці життя дитини. Практично всі зареєстровані випадки виникають під час сну малюка.
Етіологія СРДС
Синдром раптової смерті немовлят не має встановленої етіології. Точно виявити механізм розвитку патології не вдається. У більшості випадків фахівці розглядають порушення як результат збою механізму нейрорегуляціі. При цьому дисфункція може мати переривчастий характер або тимчасовий.
Серед можливих чинників, які здатні спричинити розвиток патології, фахівці називають:
- порушення механізму пробудження від сну;
- патологію серцевих каналів;
- неможливість ідентифікації підвищеного рівня вуглекислого газу в організмі;
- тривале апное;
- порушення серцевого ритму.
Синдром раптової дитячої смерті – причини
Фактори, через появу яких виникає раптова смерть немовляти, причини даного порушення фахівці умовно поділяють на дві окремі групи:
- Ті, хто має зв’язок зі станом серцево-судинної системи.
- Чи не пов’язані з порушенням роботи серця.
Перелік станів, що входять до першої групи причин, дуже великий. Серед часто реєстрованих медики виділяють:
- зміна на кардіограмі тривалості інтервалу QT;
- вроджені аномалії серця і вади;
- міокардит.
Серед причин, не пов’язаних з порушенням роботи серцево-судинної системи, лікарі називають особливості протікання вагітності. Існує ряд факторів, які в кілька разів збільшують розвиток СРДС:
- багатоплідна вагітність;
- стан недоношеності;
- інфекції сечостатевої системи у матері.
Група ризику СРДС – що це?
Щоб попередити розвиток патології, лікарі намагаються заздалегідь встановити ризик СРДС. Ще до появи дитини на світ жінка може значно підвищити ймовірність розвитку раптової дитячої смерті. Серед материнських факторів, що підвищують ризик розвитку СРДС, фахівці виділяють:
- вік вагітної менше 20 років;
- куріння;
- вживання спиртного;
- недотримання приписів лікаря під час гестації.
Варто відзначити, що багато фахівців виділяють і ряд факторів, через які раптова смерть дитини до року виникає частіше:
- Чоловіча стать – хлопчики більше схильні до даної патології.
- расова приналежність – діти монголоїдної та негроїдної рас частіше страждають від СРДС.
- Обтяжений сімейний анамнез – ймовірність розвитку синдрому вище в сім’ях, де вже були випадки патології.
- Мала маса тіла при народженні, недоношеність.
СРДС – статистика
Лікарі довго займалися аналізом випадків, коли наступав синдром раптової дитячої смерті: статистика показує, що 6 з 10 випадків загибелі малюків пов’язані з недбалим доглядом, недотриманням батьками елементарних правил. При цьому з’ясувалося, що значущим чинником, що підвищує ризик розвитку патології, є випадок мертвонародження при минулих вагітностях у жінки.
Згідно з результатами проведених спостережень, раптова смерть немовляти частіше настає на 13-му тижні життя новонародженого. При цьому частота виникнення синдрому може відрізнятися в залежності від країни і місця проживання. Наприклад, в США синдром раптової дитячої смерті зустрічається в 0,5% випадків на 1000 новонароджених дітей. При цьому простежуються етнічні та расові відмінності. Для дітей афроамериканців і індіанців ризик розвитку даної патології перевищує названі показники.
Синдром раптової смерті немовлят – статистика по місяцях
Розвиток патології можливо в будь-якому віці. Однак проведений аналіз випадків показав, що існують періоди в житті малюка, коли ризик розвитку такої патології максимальний. У більшості випадків у дітей першого півроку життя при наявності певних чинників виникає синдром раптової смерті немовлят: статистика вказує часовий проміжок 2-4-й місяць життя. Багатьом дітям з даною патологією було по 1-4 місяці, близько 90% всіх випадків СРДС припадає на дітей молодше 6 місяців. Близько 43% дитячих смертей до 1 року припадає на СРДС.
Синдром раптової дитячої смерті – статистика в Росії
В даний час важко визначити, як часто на території РФ зустрічалася СРДС: статистика в Росії цього захворювання почала збиратися близько 30 років тому. До цього часу проблеми не видаляла належної уваги. За даними державної статистики, 11 дітей з 1000 народжених в Росії не доживають до 1 року. На дитячу смертність в Москві доводиться 70-90 випадків загибелі дітей щорічно. Існує деяка залежність від регіону проживання. Так раптова смерть немовляти настає частіше в районах з низькою розвиненістю медичних послуг і їх недоступністю.
СРДС – профілактика
Профілактика синдрому раптової дитячої смерті зводиться до дотримання батьками певного роду правил.
Серед обов’язкових умов, наявність яких знижує ризик синдрому раптової дитячої смерті, необхідно виділити:
- окреме місце для сну дитини;
- фіксуються постільні речі
- комфортна температура повітря в приміщенні (18-20 гпорадусів);
- виняток перегрівання або переохолодження дитини;
- спостереження за диханням і серцевою діяльністю у немовлят з групи ризику.