Роль комп’ютера в житті дитини
Яка роль комп’ютера в житті дитини? Сучасний науково-технічний прогрес, зі своїми технологіями настільки інтегрований в наше життя, а найголовніше, в нашу свідомість, що ми сьогодні просто не уявляємо наше існування без цифрових технологій і розумних машин.
Часом трапляються моменти, коли наші діти справляються з побутовою технікою з завидною легкістю, а іноді краще дорослих, хоча цього в школі не вчать. Мене вже давно не дивує, що моя дочка в свої 9 років, як і напевно багато її однолітки, спритно справляється з безліччю кнопок на пультах ЖК-телевізора і DVD-плеєра, вільно володіє цифровою фотокамерою, ну і, звичайно, персональним комп’ютером.
Персональний комп’ютер – це особисте життя, власний простір людини. Ще кілька років тому комп’ютер був в якійсь мірі рідкістю. Сьогодні ця обчислювальна машина є майже в кожній родині. Наші діти народилися в той час, коли персональний комп’ютер є звичайним побутовим приладом. Те, що нам дорослим колись здавалося дивом, сьогодні для підростаючого покоління звичайна річ.
Згадуючи себе в дитинстві, приходжу до висновку, що для нас в дитинстві основними пріоритетами були гуртки, спортивні секції, клуби, прогулянки і просто спілкування з однолітками. Я зовсім не вважаю, що наше життя тоді була нудна. Навпаки, вважаю той час повноцінним і насиченим всілякими подіями.
Не хочу обговорювати тему шкоди, якої може завдати комп’ютер здоров’ю дитини. На сьогодні абсолютно різні засоби масової інформації практично замусолили цю тему. Будь-яка розсудлива людина, трохи поміркувавши, самостійно зможе перерахувати кілька пунктів. Хочу лише зупинитися на рекомендаціях, заснованих на висновках фахівців.
Комп’ютерна залежність у дітей
У деяких країнах світу комп’ютерна залежність набуває загрозливого характеру. Створюються спеціальні центри реабілітації комп’ютерної залежності. Перш за все, батьки повинні контролювати тимчасові рамки. Необхідно відразу встановити регламент і час проведення комп’ютерних сеансів.
Деякі фахівці-психологи стверджують, що в дошкільному віці персональний комп’ютер не потрібен, достатньо спілкування з батьківським комп’ютером при безпосередньому їх участю. У той час як рекламні компанії вже давно пропонують техніку для дітей від трьох років. Чи не занадто рано? Фахівці порадять починати знайомство з комп’ютером у віці з 7-8 років, на 40-60 хвилин в день. У віці 9-11 років час, проведений за монітором, має бути 1.5-2 години і неодмінно з перервами.
Розмістіть свій рідкокристалічний монітор (якщо його немає, то купіть, пошкодуйте зір дитини) так, щоб відстань до очей дитини було близько 70 сантиметрів. Налаштуйте висоту крісла так, щоб очі дитини перебували на одному рівні з верхньою кромкою корпусу монітора. Стіл повинен бути зручним по висоті, в той же час чимки дитини не повинні звисати, – якщо це так, то можливо є сенс в підставці для ніг.
Не варто вірити, що кактуси чудодійно поглинають електромагнітне випромінювання. Це міф. Краще частіше проводьте вологе прибирання в кімнаті, де розташований комп’ютер, або поставте акваріум. Робоче місце повинно бути добре освітлено, але без відблисків на екрані і сонячних променів. Звертайте увагу на поставу дитини, спинка повинна бути рівною.
Фахівці стверджують, що заняття на персональному комп’ютері, розвивають у дітей моторику рук, пам’ять, покращують концентрацію уваги. Думаю неспроста у моєї дочки в школі предмет «інформатика» існує вже з 2-го класу. (Пізнають ази правильного поводження з комп’ютером, які моя дочка вже давно пізнала з татової допомогою, тому і власне 5 по даній дисципліні). Існує величезна кількість розвиваючих комп’ютерних програм для дітей різного віку. Значення комп’ютерів у житті та освіті дитини важко переоцінити. Нашим дітям без нього ніяк.
Не варто боятися шкоди, який може принести комп’ютер – при розумному підході він принесе тільки користь. Дорослим необхідно крокувати в ногу з часом, підвищувати рівень знань, щоб елементарно розбиратися в тому, чим захоплений дитина, підтримати бесіду, попопорадити потрібну програму, допомогти з установкою програми. Зробіть так, щоб комп’ютер став помічником у вихованні дитини, а виховували безпосередньо ви – батьки.