ВСІ

Практика арт терапії або мистецтво замість ліків

Практика арт терапії або мистецтво замість ліків

Всім добре відома приказка: «Краса врятує світ». Однак іноді незрозуміло як саме вона це зможе зробити.

Проекти арт-терапії – не єдині програми, після знайомства з якими виникає впевненість в тому, що краса таки врятує світ, а мистецтво, як те, в чому вдало втілюється краса, є найбільш дієвими ліками для душі.

Програми арт-терапії – достатньо поширена практика в країнах Західної Європи. Для нашої країни це все ще більше екзотика, чим реальність. Однак, в останні роки ця тенденція змінюється.

Арт-терапія поступово перестає бути для наших співвітчизників лише дивним словом, що складається з двох, цілком зрозумілим окремо один від одного, понять: «арт» – мистецтво; «Терапія» – лікування без хірургічного втручання. Тому, виникає питання: чи дійсно мистецтво може лікувати?

Найчастіше проекти арт-терапії проводять музеї, але не тільки вони. На Заході такі програми почали також впроваджуватися в школах, дитячих садах, будинках, де проживають діти, позбавлені батьківського піклування.

Встановлено, що програми арт-терапії краще сприймаються дітьми, чим дорослими, оскільки їх свідомість ще не настільки завантажена всілякими умовностями і стереотипами.

Для занять з арт-терапії в музеях повинні бути психологи. Іноді працівники музеїв (особливо така практика поширена за кордоном, зокрема, в Німеччині) є дипломованими фахівцями відразу за двома спеціальностями: мистецтвознавства і психології.

Арт-терапія – передбачає велику відповідальність. Для того, щоб кожна дитина отримувала достатню кількість уваги, групи для занять арт-терапією повинні бути невеликими (6-7 дітей). Навчання може проводитися вже з 4 років.

У 2003 році в Німеччині (Штутгарт), потім в Росії (Петербург) великого поширення набули проекти арт-терапії, які мали назву «Творчі майстерні». Зокрема, в Штутгарт можна було побачити, як малюки сиділи, лежали, гуляли і малювали свої копії з картин, що висіли на стінах музею. Вони були порадісні, їм це дуже подобалося.

Деякі з них були собою задоволені, і не дарма. Після закінчення програми директор музею, з дозволу дітлахів, розмістив їх роботи поруч з оригіналами. Як згодом відзначали відвідувачі музею, іноді було навіть важко зрозуміти, де копія, а де оригінал. Особливо стиралися ці межі в залах, де розміщувався живопис постмодернізму.

Практика арт терапії або мистецтво замість ліків

В кінці 2006 року в Києві розпочався проект під назвою «Майстерня талантів». Він проводиться серед 10 дитячих будинків з різних регіонів України та складається з декількох етапів. Першим з них був дводенний семінар для викладачів інтернатів з арт-терапії, який відбувся в Києві 11-12 грудня 2006 року. Семінар включав в себе проведення майстер-класів, тестувань обдарованих дітей, а також фестивалю, де діти співали, танцювали, показували театральні сценки.

Другий етап – спільне свято «Горизонт», під час якого діти будуть будувати казкове місто ляльок (які будуть робити власноруч), візьмуть участь в концерті і художньому вернісажі. (Можливо Вам цікаво буде прочитати статтю про вікно життя для дітей).

Третій, заключний етап проекту – бал, який повинен стати благодійним заходом щодо залучення засобів для підтримки роботи та розвитку творчих майстерень в інтернатах. Організатори проекту впевнені: «Мистецтво – це терапія любові, саме тому їм можна і потрібно лікувати молодь».

За статистичними даними, в Україні понад 100 тисяч сиріт, а опіку мають лише половина з них. За 10 тисяч дітей відповідальність несе держава. Неважко зрозуміти, що саме ці сироти, саме ці 10 тисяч сердець найбільше потребують турботи і теплі. Саме вони найбільше потребують терапії любов і красу. Вона, пропонує дітям заняття музикою, літературою, образотворчим мистецтвом, а також навчання в театральній і цирковий студіях, може повернути втрачене почуття краси, вилікувати від почуття дисгармонії, дає розуміння світу прекрасного і себе, як невід’ємної частини цього світу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code