Наталія Варлей розповіла всю правду про те, як знімалася Кавказька полонянка
ЗМІСТ СТАТТІ:
1 квітня комедія зазначила золотий ювілей. З нагоди виконавиця головної ролі Наталія Варлей згадала про те, як знімалася культова картина.
Текст: Сергій Амроян, Салтикова Катерина · 8 квітня 2017
– Ні в Гайдая, ні у всієї знімальної групи не було відчуття, що ми знімаємо фільм на століття. Ми просто добре і захоплено працювали, – згадує виконавиця головної ролі Наталія Варлей. – У Гайдая «Кавказька полонянка» ще до зйомок в голові була розкладена по кадрам. І коли він став збирати її, зрозуміло, щось вилетіло. Наприклад, перед сценою, в якій Ніна кидається в річку рятувати Шурика, я спочатку скакала на коні, потім на ослику і тільки після цього стрибала у воду. Мені здавалося, це були цікаві і смішні епізоди, але Гайдай їх вирізав. І я розумію чому: щоб зберегти ритм фільму. Все, що гальмувало, він безжально викидав. Стрічка адже коротенька, всього годину двадцять, а виглядає, ніби йде хвилин десять – раз і все. У ній немає нічого зайвого, немов все знято одним кадром.
– Коли вже почалися зйомки, мені показали альбом з фотографіями претенденток (їх було близько 500) на роль Ніни. Там були всі наші відомі красуні-актриси: і Фатєєва, і Кустінськая, і Віка Федорова, і Румянцева, і Конюхова … На кінопробах я абсолютно не хвилювалася, бо особливого бажання зніматися в кіно у мене не було. Я працювала в цирку, любила свій повітряний номер і на «Мосфільм» приїхала швидше з цікавості: мені дуже подобалися фільми Гайдая «Пес Барбос …» і «Самогонники». І було цікаво з ним познайомитися. На той час я не була новачком в кіно, мало того, мене затвердили на роль гімнастки-француженки в фільмі Самсона Самсонова «Арена». Я вважала: якщо йти з цирку на якийсь час запопоради зйомок, то тільки в «Арену», там моя героїня – гімнастка, та ще француженка.
На зустрічі з Гайдаєм я себе відчувала абсолютно вільно. Думаю, якщо б з усією серйозністю поставилася до проб, то, напевно, затиснулася б. Мене привели в кабінет Гайдая, за столом сидів похмурий, серйозна людина в окулярах. Відчуття було як на іспиті – Леонід Іович задавав питання, я відповідала. Потім він попросив принести сценарій, ми з ним почитали за ролями, далі мене відвели на фотопроба. Довго шукали грим, тому що я не зовсім кавказька дівчинка. Гримери спочатку заплітали косички і затягували їх на маківці, щоб очі були більш розкосими. Але потім від усього цього відмовилися. У мене було довге волосся, що прикривають лопатки, на пробах мені їх злегка закрутили, а коли затвердили на роль, почали стригти. Причому не за один раз – спочатку на 10 сантиметрів, потім ще …
Ще на пробах Гайдай обережно запитав: «А ви можете знятися в купальнику?» Я відразу пішла і переодягнулася. Всі сприйняли це як сміливий і розкутий вчинок, а насправді в цирку купальник був моєю робочим одягом. Коли мене затвердили на роль в «Кавказькій полонянці», Гайдай пішов до Самсонова і попросив, щоб він мене відпустив з фільму «Арена».
– Як вам здається, що ви сподобалася Гайдаю?
– Чесно кажучи, не знаю. Може, тому, що була гарненька була, складненькая, очі порадісні, відкриті всьому світу. А ще циркова гімнастка, трюків намічалося багато. Але і крім цього у мене була успішна Кінопроба.
– Зйомки почалися в павільйонах «Мосфільму», потім кіногрупа полетіла до Криму, ми жили в Алушті в готелі «Чорноморська». Перед кожним епізодом багато репетирували, тому що я була все-таки непрофесійної драматичною актрисою. А ось трюки виконувати було нескладно. Близько Алушти побудували дачу Саахова, з вікна якої я стрибала. Насправді я летіла на мотузці з операторського крана. З великої висоти – більше 10 метрів.
Іноді траплялися і казуси. В епізоді, де трійця перегороджувала мені дорогу, я їх мало не розчавила, машина загальмувала не відразу. Я і зі скелі зривалася, і з коня падала … Тому, коли залишалося знімати ще полкартіни, а потрібен був останній трюк – стрибок в річку, Гайдай викликав дублершу, але з’ясувалося, що вона не вміла плавати. Довелося стрибати мені. Це єдина сцена, яку знімали в Червоній Поляні, запопоради неї ми припливли з Алушти в Сочі на теплоході. Вода в гірській річці була жахливо холодна, гпорадусів п’ять. Там ми відзняли цей епізод зі стрибком і коли ми з Шуриком сидимо і стукаємо зубами від холоду.
За сюжетом я повинна була водити машину. Довелося вчитися, господар червоного автомобіля марки «Адлер» займався зі мною. У кадрі я їздила і на вантажний, яку стилізували під санітарну. А так як я була відчайдушною, то одного разу сама з Ялти до Алушти повезла нашу знамениту трійцю. Зараз думаю: як нас відпустили, водійських прав у мене не було. Але я доїхала. Правда, рух тоді було не як зараз, машин мало. Проте Сімферопольське шосе – дорога непроста, з серпантином.
– У записі пісні про білих ведмедів брало участь багато співачок: і Ніна Бродська, і Лариса Мондрус … Але Гайдаю все не подобалося. На прослуховуваннях я сиділа поруч і бачила, як він весь час кривився. А потім запропонував мені: «Спробуй сама». І коли я заспівала, Леонід Іович сказав: «У картині будеш співати ти». І ми зняли епізод пісні під мою фонограму. Але коли Леонід Іович став збирати картину, прийшов Саша Зацепін, наш композитор, з Аїдою Ведіщева і запропонував Гайдаю, щоб вона заспівала у фільмі. Так, вона співає добре, але ця пісня все-таки студентська. У титрах можна було залишити Ведіщева, а в фільмі – мене. Музикою я займалася з дитинства, і слух у мене абсолютний, тому я ридала на прем’єрі.
І звичайно, те, що замість мене Ніну в більшості сцен озвучує Надія Румянцева, – це мій біль. Правда, в картині є сцени з моїм голосом, наприклад: «Помилки треба не визнавати, їх треба змивати кров’ю». Гайдай вважав з такою інтонацією можу сказати тільки я.
… З тих пір я озвучила і дублювала близько 2000 героїнь в кіно, і якщо я говорила за якусь молоду актрису, ніхто цього не знав.
Після прем’єри картини Гайдая «На Дерибасівській гарна погода …», в якій я озвучувала американку Келлі, був банкет. Праворуч від Леоніда Іовичу сиділа я, зліва – Дмитро Харатьян. Гайдай нахилився до мене і сказав: «До сих пір не можу пробачити, що я озвучив тебе Надею. Румянцева – прекрасна актриса, вона чудово працює на дубляжі, але це не Ніна. І вона була старша за тебе на 10 років, а це відчутно ». А потім вимовив: «Ось найулюбленіші артисти поруч зі мною. Треба наступну картину обов’язково зняти про кохання, щоб Наташа і Діма в ній зіграли ». Ми випили за це. Але наступної картини вже не було.
… Нас, тих, хто працював над «Кавказької полонянкою», залишилося зовсім мало, тому ми намагаємося підтримувати відносини один з одним. З Ніною Павлівною Гребешковою (вдовою Гайдая) часто телефонуємо один одному. Я до неї звертаюся за попорадою, особливо після того, як не стало моєї мами. Вона розумниця, мудра жінка. Не так давно відзначали ювілей Саші Зацепіна, і я, як завжди, співала там пісню про ведмедів. З Етушем іноді бачимося. У нього енергійна і любляча дружина Олена. Вона намагається тримати Вовика, так Лена кличе чоловіка, в хорошій формі. І він до цих пір виходить на сцену.
– А п’ять років тому знімали фільм про «Кавказькій полонянці», і мене повезли по місцях наших зйомок. Старе кримське шосе все розвалилося. Заїхали в Алушту, прийшли до тієї сходах, по якій я бігла в фільмі до свого дядька Джабраїлу (Мкртчян), коли поруч з ним стояв Саахов (Етуш). Бігла я вниз з цих сходів знову і почула за собою чоловічі голоси: «Дивись, дивись, Варлей!» Повернулась і запитала: «Як це ви мене зі спини дізналися?». А вони: «А хіба можна вас не впізнати ?!»
Про казуси і конфліктах, що відбувалися на знімальному майданчику «Полонянки», розповідає Володимир Цукерман, директор і творець «Музею трьох акторів» Нікуліна, Віцина і Моргунова:
– За задумом фільм повинен був починатися з маленької мультиплікаційної заставки. Спочатку з’являвся Перевірений і писав на паркані букву «Х». Потім Бовдур чиркав поруч букву «У». Ну, а після підбігав Трус, який, почувши міліцейський свисток, дописував: «дожественного фільм». Цей жарт порахували хуліганською, і на заставку пішов Шурик, що їхав на ослі.
Гайдай любив імпровізації під час зйомок. П’ять-шість дублів робили за сценарієм, а потім режисер давав дубль на акторську імпровізацію і вибирав, що краще. Сценарист Яків Костюковський говорив: може, я тут взагалі не потрібен, актори все придумають? Головним генератором ідей був Віцин. З його подачі в фільмі з’явилася стрільба з рогатки, і сцена, в якій він з криком сахається від шалі Ніни. Також йому належать фраза «Стояти на смерть», репліка «Стережись!» в епізоді, де головою Віцина таранять двері. І він же придумав величезний хитний шприц в сцені уколу Моргунову.
Розповідь про те, що за вдалу імпровізацію Гайдай давав акторам по пляшці шампанського, вигадка. І режисер, і ніхто з трійці шампанське не пили, більше того, терпіти його не могли. Вперше зі сцени цю байку запустив на прем’єрі «Діамантової руки» Нікулін запопоради сміху, а сюжет показали по телебаченню, і жарт Юрія Володимировича пішла в народ. Потім Моргунов протягом 30 років мусував цю тему з шампанським, виступаючи на естпораді. Причому навіть цифри наводив, говорив, що Нікулін виграв 24 пляшки, сам він – 18, а Віцин – всього одну, тому що шампанське не любив.
До речі, Віцин взагалі не пив алкоголю. У сцені, де трійця стоїть з кружками пива (Гайдаю необхідна була піна для кадру), Віцин в одному з дублів лише пригубив цей напій, а потім на його прохання пиво йому замінили на компот з шипшини.
В середині знімального періоду між Гайдаєм і Моргуновим стався конфлікт, і режисер скоротив низку сцен з артистом. Наприклад, в будинок героя Фрунзіка Мкртчяна заносить холодильник дублер, зі спини по комплекції нагадує Євгена Олександровича. Причина конфлікту – ерундовая. Моргунов прийшов на перегляд відзнятого матеріалу, який проходив в кінотеатрі Алушти, з дівчиною. Крім неї, в залі сторонніх не було, кіногрупа дивилася складну сцену погоні, яка, на думку режисера, що не виходила. Гайдай нервував, всі втомилися, в 6 ранку – чергова зйомка … Гайдаю не сподобалася вільна ініціатива Моргунова, але не він, а директор картини попросив актора, щоб його прихильниця пішла з залу. Однак Євген Олександрович кинув своєї супутниці: «Сиди». Проігнорував Моргунов і друге зауваження, ну, а на третій раз йому сказали, що це його останній фільм з Гайдаєм. Хоча «Кавказька полонянка» і так повинна була стати останньою стрічкою Гайдая для великої трійці. Нікулін не хотів зніматися вже в цьому фільмі. Він категорично відмовлявся від ролі Балбеса, вважаючи, що вона недостатньо смішна. Юрію Володимировичу навіть пригрозили парткомом кінематографістів. А він відповів: «Що мені ваш партком ?! У мене є свій – цирковий! » Тоді Гайдай попросив його: «Юра, давай вже знімаючи в останній раз, а трюки самі придумаємо». Та й у самого Гайдая були після «Кавказької полонянки» інші плани – він хотів ставити класику.
Помирити Гайдая і Моргунова намагався Сергій Бондарчук, але Леонід Іович відповів: «Навіщо? Для мене ця людина вже не існує ». На презентації мого музею в травні 1993 року я посадив Гайдая і Моргунова поруч, вони прекрасно спілкувалися, але більше ніколи не працювали разом. Після «Кавказької полонянки» трійцю Гайдая намагалися «реанімувати» інші режисери – Ельдар Рязанов у фільмі «Дайте книгу скарг», Євген Карелов в картині «Сім старих та одна дівчина». Була і п’ятихвилинна короткометражка «Пожежі не буде» … Трійцю запрошували всюди, карикатури малювали на них, епіграми писали. Але крім Гайдая їх разом знімати ніхто не зміг. В інших фільмах вони не мали успіху.
пара фраз
Ваша улюблена цитата з фільму?
Ніна Гребешкова, актриса, вдова Леоніда Гайдая:
– Жити, як говориться, добре.
– А добре жити ще краще.
Сергій Бурунов, актор, пародист:
– Апо … аполітичне міркуєш, клянусь, чесне слово! Чи не розумієш політичної ситуації!
Катерина Волкова, актриса ( «Вороніни»):
– Студентка, комсомолка, спортсменка, нарешті, вона просто красуня.
Дмитро Губернієв, спортивний коментатор:
– А ти не плутай свою особисту шерсть з державною!
Ольга Шелест, телеведуча: