Набоковеденіе які книги читати
ЗМІСТ СТАТТІ:
- Володимир Набоков. «Лаура і її оригінал»
- Володимир Набоков. «Дивись на Арлекіно!»
- Стейсі Шифф. «Віра (Місіс Володимир Набоков)»
Настали сонячні дні – час для серйозного роману про любов і відносини. Одним з найбільш популярних «дорослих» творів, яке читачі вважають за краще навесні, є провокаційна «Лоліта». Однак якщо ви вирішили взятися за Набокова, не поспішайте вибирати саме цю книгу.
Текст: Борис Бугаєв · 14 квітня 2010
За останні півроку шанувальникам Набокова було піднесено кілька подарунків. Для початку, вийшов у світ загадковий роман, який автор так і не дописав і навіть заповідав спалити. І якби син Набокова Дмитро виконав волю батька, то читачі так і не дізналися, над чим же так старанно працював письменник два останні роки життя. Запізніла на 30 років публікація «Лаури» містила в собі відразу два сюрпризи. Перший – приємний. Таємнича книга, погортати яку мріяли все цінителі Набокова, з’явилася в книжкових магазинах. Другий – несподіваний. Незакінчений роман обдурив прогнози критиків, так і не ставши сенсацією.
В якості другого подарунку набокомани отримали останній завершений роман письменника «Дивись на Арлекіно!». У Росії ця псевдоавтобіографія виходила і раніше, але познайомиться з нею можна було тільки за трьома переведеним і опублікованим главам. У березні «Арлекін», що розповідають про російсько-американського письменника Вадим Вадимович, були видані повністю. Однак через скаженого ажіотажу навколо «Лаури» художня сповідь, в якій Набоков підвів підсумок своєї письменницької діяльності і подумав про прожите життя, як-то загубилася.
І нарешті, перевидання біографії «Віра (Місіс Володимир Набоков)» – зачаровує історії кохання лагідної відданою жінки і амбітного пустотливого письменника – стало приємним бонусом до сюрпризів, які підготував своїм шанувальникам один з найбільш суперечливих авторів ХХ століття.
Читайте далі: найзагадковіший роман Набокова «Лаура і її оригінал»
Володимир Набоков. «Лаура і її оригінал»
Найбільш обговорюваний за останні 30 років роман Набокова з’явився на прилавках російських книгарень в кінці минулого року. Поки читачі вивчали незавершений твір, пристрасті по ньому вщухли. Через декілька місяців можна сказати, що «квінтесенція творчості» Набокова (як назвав «Лауру» син письменника Дмитро Набоков), отримала цей титул похапцем. У свідомості читача книга, опублікована всупереч волі автора, закріпиться зовсім не завдяки унікальній темі духовного самобичування головної героїні Флори і навіть не фірмовими стилістичними прийомами Набокова, прискіпливо розставленими по полотну тексту. Єдине, що по-справжньому відрізнить «Лауру» від інших бестселерів кінця минулого століття – це технічна майстерність письменника, що вилилося в створення 138 каталожних карток – маленьких розділів. Фрагментів, як назвав їх сам Набоков.
Особливість техніки в тому, що читач вільний тасувати картки в будь-якому порядку. Поки глави книги зібрані тільки в тій послідовності, яку пропонує Дмитро Набоков. Однак читачам обіцяна ще одна гучна прем’єра – набір карток, які читач зможе розташувати, як йому буде завгодно.
Можливо, недописаний до кінця роман вийшов у дусі Набокова, який надав читачам взяти на себе роль автора-творця і дофантазировать «Лауру» самостійно. Правда, текст і структура вийшли настільки складними, повними відсилання до світової літератури, що навіть самий вдячний і розбірливий читач Набокова – він сам – заплутався в них і заповідав спалити.
Читайте далі: «Дивись на Арлекіно!» – останній завершений роман Набокова
Володимир Набоков. «Дивись на Арлекіно!»
Набоков заповідав спалити і цю книгу. Будучи перфекціоністом у всьому, до чого доторкався, письменник залишив позначку в рукописи «Арлекіно»: «Знищити, якщо роман залишиться незавершеним». Однак пізніше цей напис був акуратно стерта – Набоков у віці 72 років все ж його дописав.
Роман-автобіографія російсько-американського письменника Вадима Вадимовича буквально з перших сторінок починає грати з читачем. Головний герой спілкується з вигаданої двоюрідної бабусею, яка наставляє онука: «Досить Кукса! – бувало вигукувала вона. – Дивись на Арлекіно. Дерева – арлекіни, слова – арлекіни. І ситуації, і завдання. Склади будь-які дві речі – гостроти, образи, – і ось тобі трійця скоморохів! Давай же! Грай! Вигадуй світ! Твори реальність! »
Однак явна паралель Вадима Вадимовича з самим Набоковим, рід його діяльності, творча установка на те, щоб подібно Творцеві творити власний світ, емігрантська доля і інші факти біографії – всього лише чергова забава творця «Арлекіно». На ділі, роман виявляється не автобіографією, а пародією на неї. А головний герой – вигадкою божевільного автора, який несподівано виникає в кінці книги.
Читайте далі: історія кохання Володимира Набокова і Віри Слонім
Стейсі Шифф. «Віра (Місіс Володимир Набоков)»
«Без моєї дружини, – каже Набоков, – я не написав би жодного роману». Біографічна книга Стейсі Шифф про чоловіка, жінці та літератури – триєдність, яке могло виникнути при повному схилянні один перед одним. За спогадами сучасників, Віра і Володимир були нерозлучні, як сіамські близнюки. Вони приходили і йшли вдвох. Поодинці на людях Набоков майже не з’являвся, навіть лекції, які письменник читав для американських студентів протягом довгих років, Віра ніколи не пропускала.
Віра, яка віддала життя творчості свого чоловіка, була духовним натхненником Набокова, вона брала небачене участь в його роботі – редагувала тексти, говорила, виступала за свого чоловіка, вела за нього листування, навіть щоденник у них був один на двох.
«Віра Набокова – особистість видатна як дружина людини видатного, точніше, як дружина людини, якому допомогла видатним стати», – зауважує Стейсі Шифф. Заслуга її в тому, що вона зуміла повністю розкрити талант Набокова, який присвятив кращі свої твори саме їй.
За біографію Віри Набокової письменниця і літературознавець Стейсі Шифф отримала 2000 року престижну Пулітцерівську премію. У книзі, повторно виданої в Росії видавництвом «Колібрі», зібрана інформація з численних архівів Набокова, розсіяних по всьому світу, його листів, спогадів друзів і навіть з текстів творів Володимира Набокова.