ВСІ РЕКОМЕНДОВАНЕ

Хроніки подорожей замітки бувалої мандрівниці

Хроніки подорожей замітки бувалої мандрівниці

Хроніки подорожей. Коли починає пригрівати весняне сонечко, знесилений взимку організм відчуває нестачу вітамінів. Але я помітила, що разом з сполуками, позначеними буквами А, В з різними номерами, С, Д, Е і т.д. мені гостро не вистачає вітаміну, якого я ризикну присвоїти букву П, тому що це мій особистий вітамін ПОДОРОЖЕЙ.

Навіть не знаю, звідки взялася така хвороба. Може, гени кочівників, або дитинство з постійними переїздами, коли географія СРСР вивчалася за місцезнаходженням військових гарнізонів. А в студентські роки нестача цього вітаміну змушувала мене після лекцій сідати в поїзд і їхати в Москву або ще куди-небудь.

Та й потім я використовувала кожен даний долею шанс: подорожувала по країнах Балтії, Молдові, Грузії, відзначилася на узбережжях морів, а коли впала «залізна завіса», вирушила відпочивати до Чехії і до інших найближчих сусідів по колишньому соцтабору.

Ось і зараз є всі ознаки авітамінозу. Мені не вистачає зали очікування в аеропорту і vip-який проводжав – руде кошеня, яке важливо ходить між валіз на коліщатках і святково практично одягненої юрби, об’єднаного спільною метою – якнайшвидше зайняти своє місце в літаку.

Вистачає літакової їжі, нехай навіть не завжди вона відповідає вимогам моїх смакових рецепторів і можливостям шлунка, але як цікаво розпаковувати загадкові коробочки і пакетики зі смаком подорожей і запивати їх зміст соком або чаєм-кавою з рук привітних стюардес. І струнких оплесків пасажирів в знак подяки за успішну посадку – теж вистачає.

Я з ностальгією згадую контраст повітря перших вітчизняних заморозків і розпеченій африканської духовки, прозору свіжість соляної шахти і вечірній аромат розчиненим в атмосфері крапельок моря, аромат ранкових булочок, який зазіхає в солодкий сон, запахи стриженої трави і квітів, і, нарешті, всі інші особливі запахи, за якими можна дізнатися кожну країну.

Я не можу заснути і заздрю ​​своєму вже дуже далекому і міцному в житті сну – в старовинному будинку на прикордонній станції між Угорщиною та Югославією, де незручність ліжка компенсувалася п’янким нічним повітрям через вікно на другому поверсі, в яке заглядали обважнілі від персиків гілки. А маю щастя заснути – в уривчастих снах подорожую незнайомими країнами і прокидаюся з відчуттям зробленої реальності. І тоді я починаю самолікування – ковтаю таблетки спогадів, знаходячи їх у нашому житті.

Я викликаю в уяві минулі роки, сканують, рятуючи, старі слайди з панорамами Братислави, Праги і Будапешта, гортаю альбоми, де за кожною фотографією оживає частинка історії нашого життя.

Моя хвороба передається людині, яка вже завдав купу каталогів з різних турагентств і ми мріємо, подорожуючи їх барвистими сторінками. А потім вивчаємо в Інтернеті пропозиції та відгуки туристів, завдяки яким далеке і невідоме стає немов знайомим.

Я розумію, що у мене лише легка форма хвороби, тому що зараз мені подобається комфортний відпочинок в готелі біля моря, де все включено і залишається тільки чекати, якими смаколиками нас здивують на вечерю, а з цікавого вистачає морської прогулянки вздовж узбережжя незнайомої країни, вражень від нових знайомств і невеликих курортних містечок, за час відпочинку виміряних ногами.

Хроніки подорожей замітки бувалої мандрівниці

Мабуть ця хвороба притаманна багатьом представникам роду людського. Ознаки авітамінозу подорожей середньої тяжкості були у мого чоловіка, коли він в студентські роки пішки йшов з Харківщини до Канева на могилу Шевченка.

Знаю я і безнадійно хворого. На жаль, мені вже давно не зустрічався той усміхнений хлопець у його улюблених (і на всі випадки життя) шортах. Важко повірити, що, крім рюкзака, за його плечима – диплом фізика вітчизняного університету та ступінь доктора філософії – результат навчання в Великобританії. І навіть не беруся оцінити, скільки разів в своїх 30-ти років він уже встиг обійти, об’їхати і облетіти Землю, збираючи нові враження!

Уздовж і впоперек пройдені Карпати, поїздка з другом на велосипеді з Франції через всю Європу на канікули до Львова. Завдяки зарубіжної стипендії на наступних канікулах він разом з африканськими студентами вже летів в Емірати. Трохи походивши по Африці, намагався дістатися до підчимжя легендарної і звабливою гори Келіманджаро. Місцевий провідник застерігав про оптичний обман в відстані і залишився чекати невгамовного українця, який не хотів розлучатися з мрією, поки не скінчилася вода.

Добре, що ангел-хранитель вчасно повернув його назад і випробування спекою завершилось без трагічних наслідків. А потім була тримісячну подорож з двома друзями «горбатим» «Запорожцем» з України через Росію і Казахстан до китайського кордону, а звідти автостопом через весь Китай, що воює Тибет, Непал – Індія, Таїланд, Малайзію, Лаос.

Шкода, що канікул не вистачило – довелося залишити супутників і повертатися літаком. Дорожні нотатки хлопців, відправлені з випадкових інтернет-кафе різних країн, перечитувалися уболівальниками і спонсорами мандрівників з України, як бестселер.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code