Холоп »за кадром як знімали іскрометну комедію

ЗМІСТ СТАТТІ:

• Про що кіно
• Клим Шипенко, режисер ( «Холоп», «Текст», «Салют-7):
• Дарина Грацевіч, креативний продюсер, один з авторів сценарію:
• Іван Охлобистін, актор (психолог):
• Сергій Соцердотскій, актор (роль Прошки):

Алергія Мілоша Біковіча, відрізаний палець Івана Охлобистіна і інші закадрові подробиці.

Текст: Олена Мільчановска, Олена Шаталова · 22 січня 2020 ·

Комедія «Холоп» про мажорі Гришке, якого відправляють на перевиховання в село XIX століття, стала лідером новорічного прокату.

Про що кіно

Мажор Гриша (Мілош Біковіч), син багатого бізнесмена (Олександр Самойленко), зовсім втратив совість. Після чергової витівки батько звертається за допомогою до своєї подруги Анастасії (Марія Миронова), а вона відводить його до психолога (Іван Охлобистін) з нетпопорадиційними методами. Разом вони створюють лжедеревню XIX століття, в якій актори грають її мешканців, а Гришу відправляють туди, переконуючи, що він перенісся в минуле і тепер він холоп. Мета всього цього – його перевиховання.

Клим Шипенко, режисер ( «Холоп», «Текст», «Салют-7):

– Сценарій два роки тому мені запропонував мій друг, продюсер Едуард Ілояна. Чотири місяці пішло на підготовку, а в серпні ми приступили до зйомок. У головній ролі я хотів бачити Мілоша Біковіча, наполягав на ньому. Ми познайомилися з ним за пару років до початку зйомок, він повинен був зніматися у мене в фільмі «Салют-7», але в процесі роботи над сценарієм лінія його героя пішла, тоді не склалося, але бажання попрацювати разом залишилося. Мені здавалося, Мілош ідеально підходить на роль мажору в «холоп». Гарний хлопець, талановитий, смішний, з почуттям почуття гумору, розумний. Так, наш головний герой розумом не блищить. Але, щоб зіграти дурного людини, потрібно бути розумним. Хоча жарти і прописані в сценарії, їх потрібно вміти вимовити так, щоб і глядач сміявся. Спочатку ми припускали, що Мілош сам озвучить свого героя, навіть спробували це здійснити, але не вийшло: відчувалися мелодика, акцент (Біковіч за національністю серб і російська мова стала вчити 5 років тому, коли Микита Михалков запросив його у фільм «Сонячний удар». – Прим. «Антени»). Тому його переозвучували (актор Сергій Габріелян – молодший. – Прим. «Антени»). Мілош добре сидить в сідлі, тому вчити його кататися на коні не довелося, єдине, з чим виникла проблема, це з його алергією. У нього, як і у мене, вона на все: на сіно, коней, рослини. Але, випиваючи противоаллергенние таблетки, ми з ним впоралися.

Зйомки, пов’язані в фільмі з XIX століттям, проходили в Псковській області в Пушкінських Горах, в так званій кіносела. Її свого часу спеціально збудували для картини «Свої» Дмитра Месхієва, пізніше там працювали над фільмом «Гоголь», іншими проектами (фільм «Батальон’», серіали «Василиса», «Стіна», «Софія». – Прим. «Антени» ). Ми добудували кілька будинків, включаючи панський, млин, хлів, стайню. Інтер’єри панського будинку знімали в садибі «Тригорское», а на Савкиной Гірці з видом на всю цю красу і «Михайлівське» Гриші і Лізі повідомляють про прибуття татаро-монголів. У масовку ми залучали місцевих жителів. Для них це не тільки цікаве проведення часу, досвід, а й додатковий заробіток.

Були у нас і зйомки в Москві. Так, для житла психолога героя Івана Охлобистіна використовували квартиру-майстерню одного творчої людини в районі Таганки. Її переробили, задекорували, щоб вона підходила під потрібні нам завдання. Весілля батька Грицька і Анастасії нам дозволили знімати в Зарядье тільки рано вранці, і ми після нічної зйомки поїхали туди. Москва в цей момент абсолютно порожня, а нам потрібні були люди в кадрі, довелося залучати масовку.

Коли працюєш над комедією, не означає, що на майданчику так само весело. Мені дуже рідко буває, щоб я прям ржал. Часто жарти, які тебе порадують на майданчику, не завжди спрацьовують потім, в кінотеатрі, глядачі, буває, на щось інше реагують. Реакцію публіки в цьому сенсі прорахувати складно.

Я хотів зняти універсальну комедію, яку було б цікаво дивитися всім, і малі велика, такий атракціон, в якому крім гумору була б цікава картинка. Важливо було, щоб вийшло кіно для великого екрану і глядач поспішав в кінотеатр, а не чекав, коли фільм вийде на телику, але потім розумів, що не дарма витратив гроші. На даний момент «Холоп» зібрав 2 414 мільярдів рублів, а значить, його подивилися 8 942 591 обличчя (результат на 15 січня. – Прим. «Антени»). Ми, звичайно, хотіли успіху. Думали, фільм вийде на Новий рік і є шанс, що він може зібрати мільярд, але про такі цифри навіть не мріяли. Мені, звичайно, приємно, що фільм порівнюють з картиною «Іван Васильович змінює професію». І, скажу відверто, хотілося б, щоб він пережив не самі новорічні канікули. Але потрібно бути дуже самовпевненим, щоб говорити: «Я розраховую стати новим Гайдаєм». У мене немає таких амбіцій і самозакоханості, подивимося, час покаже.

Дарина Грацевіч, креативний продюсер, один з авторів сценарію:

– Ми втрьох – я, Антон Морозенко та Дмитро Пермяков – шість років були креативними продюсерами серіалу «Інтерни». У 2011 році ми знімали в підмосковній садибі «Меліхово» серію, в якій герой Івана Охлобистіна доктор Биков пише оповідання, де всі герої потрапляють в XIX століття. Якось під час перерви ми спостерігали за тим, як герої масовки в полотняних сорочках і постолах обговорюють нову комп’ютерну техніку, і подумали, що було б прикольно, якби хтось потрапив у минуле, але не по-справжньому, а якби всі виявилося підлаштовано. Так і народилася ідея «Холопа». Спочатку ми планували зробити з цього серіал, але з ним якось не вийшло. А до ідеї кіно ми прийшли році в 2016-му. З готовим сценарієм звернулися в компанію Yellow, Black and White Group, вони працюють з Климом Шипенко і відразу нам його запропонували. Тоді Клим був вільний, готувався до зйомок фільму «Текст», вийшло, що «Холопа» він зняв раніше, хоча картина вийшла пізніше. Нашим побажанням було постійну присутність креативних продюсерів на зйомках, таке шоу-раннерство давно практикується в роботі над серіалами, чому і в кіно такому не бути. Це тільки в плюс. Режисер багато зайнятий технічними моментами, зйомкою, і зайва пара очей, яка простежить за тим, щоб не загубилися ніякі смисли, правильно були сказані жарти, не зашкодить. Ми серйозно працювали з Климом над сценарієм, варіантів було не менше 5-6. У нього було багато питань, зауважень. Спільно доводили до такого стану, коли все всім стало зрозуміло. Ідея татаро-монгольської навали в XIX столітті і подвигу Гриші у нас була в самих ранніх сценаріях. Але, наприклад, спочатку багато розповідалося про історію підготовки проекту: як вибирають село, акторів, розставляють камери. Потім прийшли до висновку, що це тільки все затягує, але нічого не додає.

Спочатку ми хотіли, щоб Охлобистін зіграв батька Грицька, але Шипенко відразу бачив в цій ролі Олександра Самойленка. І тоді прийшла ідея віддати Івану роль психолога.

В процесі самих уже зйомок траплялися імпровізації, якісь жарти пропонували актори. Пам’ятаю, коли вперше в фільмі запитують про героїню Саші Бортіч: «Яка ще Ліза?», Маша Миронова вставила від себе фразу «Ліза, яка тепер без трусів» (за сюжетом всі жителі села ходять без нижньої білизни, а героїня Бортіч, піднімаючись на кінь, випадково показує труси. Гриша тут же запідозрив обман. Так і знайомляться майбутні закохані. – Прим. «Антени»). Тепер глядачі завжди бурхливо реагують на цю фразу, сміються.

Іван Охлобистін, актор (психолог):

– Я потрапив в цей проект з легкої руки авторів «Інтернів». Коли хлопці писали цей сценарій, вони, напевно, в голові тримали мене, там всі мої прибамбаси. Але ось те, що мій герой повідомляє батькові Гриші, скільки днів, місяців і років він одружений на героїні Маші, це моя невелика добавочка.

Хід з повішенням (глядач вперше бачить героя Охлобистіна, коли той висить в петлі. – Прим. «Антени») придумали сценаристи, але я досвідчений кіношник, мене таким не здивуєш. Технічно це робиться нескладно, ремені проходять між ніг і під руками, все це кріпиться на спині, як на парашуті, спускається трос, зверху мотузка, а на шиї – імітація мотузки. Але на парашуті летиш хвилин шість і можна витримати, а коли висиш під власною вагою пару годин, це неприємно, боляче. Натер собі все, але я спортом займаюся і на наступний день відчував себе нормально.

Для того щоб я міг палець собі відрубати в кадрі, виготовили силіконовий палець, я підвернув великий, і мені наклеїли штучний. Є дуже хороший майстер такої пластики, який його причепив до руки. Небезпеки під час цього процесу немає, потрібно просто точно рубонути по силіконового пальцю, а не за своїм.

З Псковським краєм, де проходили зйомки, у мене особлива історія. Одне з родових кладовищ знаходиться в Ізборську, де фортеця-городище. Є легенда, що звідти княгиня Ольга. У нас є тпопорадиція селитися в місцевому готелі. Звичайно, поки був на зйомках, відвідав Святогірський Успенський монастир, де упокоїлися Пушкін. Гуляв і біля хати, де жив Довлатов, але там дивитися особливо нема чого: будинок як будинок. У нас також багато друзів-ченців в Псково-Печерському монастирі. З великим шануванням ставлюся до єпископа Шевкуновим. Мене могли б пустити відслужити там службу, хоча це і не прийнято, але зараз, коли знімаюся в кіно, робити це неделікатно. Тільки причащалися там з дружиною і дітьми. У мене є на зйомках тпопорадиція, та й іншим пораджу – всюди, де можна, тягати з собою родину. По-перше, чим діти ближче до вас, тим краще вас розуміють. По-друге, коли чоловік по півроку в кіноекспедиції, це просто небезпечно, так поклавши руку на серце шлюб зруйнуватися може. Тривала розлука з рідними ні до чого доброго не приводить. Та й моїй родині це в кайф: вони сприймають поїздку зі мною як додаткова відпустка і відпочинок. Вони фанати подорожей, ми на двох джипах об’їздили багато країн. За кермом з дружиною Оксаною по черзі.

Знімальний ажіотаж серед місцевих жителів пройшов швидко: все, хто хотів з нами сфотографуватися, вклалися в один день. А після з’явилося відчуття, що ми в цьому селі прожили все життя. Що примітно, знімали ми в декораціях, збудованих для драми «Батальон’», і ніхто їх не розтягнув на сувеніри, не знищив вандалізмом.

Пояснюю приголомшливий успіх «Холопа» тим, що його продюсери не лінувалися, а знайшли щось своє. Всі захоплені роботою, все творці, художники. Це нове покоління, яке щось тямить в мистецтві кіно. Адже часто буває, фільм для його творців є просто способом заробити грошей. Вони нав’язують нам сюжети. А народ-то у нас в принципі вихований. Ось я сам живу в віддаленому від Москви селищі, але місцеві жителі, може, і своєрідні, але не такі безкультурні, як їх прийнято показувати на екрані в останні роки. Академій не закінчував, але розумні, тонко відчувають, і вони точно скажуть, що добре, а що погано. Ось вони рублем за «Холопа» і проголосували. Зрозуміли, що це якісно. А ще секрет популярності в тому, що будь-яка зарвався сволота, тобто ці сучасні мажори, реально всім набридли. Вони всіх дратують. Хочеться, щоб покарали цих засранцев.

А Мілош Біковіч, який його грав, хороший. У нас багато своїх гарненьких акторів, а на такі ролі звуть його, серба, тому що він прекрасно вихований. Він зовсім не викаблучується – це, я вважаю, взагалі головне професійну якість. І до простим сільським людям ставився по-людськи. У нього навіть райдера немає! Правильний пацан, коротше кажучи. Можу його порівняти з Василем Лівановим, який більше Шерлок Холмс, чим всі англійці. Так і Мілош так примудрився перейнятися нашою культурою, що став більше російською людиною, чим самі росіяни.

Сергій Соцердотскій, актор (роль Прошки):

– Я прийшов на кастинг фільму, коли там був один з авторів сценарію Діма Пермяков, ми з ним поговорили, спробували сцену, і мене відразу взяли. Якось все легко склалося. А потім виявилося, що вони рік шукали актора на цю роль. Для образу мене постригли під «горщик», зробили чубок, жовті зуби, щоб я виглядав більш характерно. Незадовго до початку роботи над фільмом мені вирвали зуб, і наслідки були якісь не дуже приємні: у мене почалися проблеми з вестибулярним апаратом. Голова крутилась, земля йшла з-під ніг. Добре, ніхто не помічав мого стану під час зйомки.

Спогади від роботи в «холоп» у мене найчудовіші: молодий режисер, цікава команда, партнери відмінні. З Сашею Бортіч ми вже знімалися в серіалі «Постріл», знали один одного, ми тоді жили в одній стороні, я в гуртожитку, разом з нею їздили, багато розмовляли, спілкувалися. Вона ще не була така успішна, а потім стала з’являтися в багатьох фільмах, і я подумав: «О, як круто!» З Мілошем ми познайомилися на зйомках «Холопа», я намагаюся особливо не зближуватися ні з ким до початку роботи. Якщо знаєш когось добре, легко розколотися в кадрі. Але в перший знімальний день ми з ним все-таки розговорилися, і, коли камера включилася, скомандували «Мотор!», Мілош подивився на мене і розсміявся. І я теж. Камера зупинилася, він мені: «Сергію, це дуже недобре, нам ще стільки працювати». Потім ми впоралися з емоціями і пізніше намагалися не спілкуватися перед зйомкою. У Мілоша була алергія на все на світі, тому після роботи він страшно змучений відразу йшов відпочивати. Зустрічалися ми вже за вечерею.

Під час зйомок ми жили в Пушкіногорье в готелі «Аріна Р». Я обійшов усі навколо, об’їздив на велосипеді. На четвертому курсі Щуки (Театральний інститут ім. Щукіна ». – Прим.« Антени ») ми ставили спектакль« Заповідник »по Довлатову, де я грав Митрофанова. І, звичайно, не упустив можливості побувати в будинку Довлатова, по Пушкінським місцях погуляти.

Місцеві жителі, які знімалися в масовці, були неймовірно гостинними. Як вони нас проводжали, нагодували, накрили розкішний стіл, дали величезну фруктову кошик! Чи не на всіх проектах зустрічаєш таких доброзичливих людей.

Коли побачив, що мене немає на афіші фільму, я пожартував і змонтував свою, де я один, хлопцям сподобалося. Вони оцінили і, коли я прийшов на прем’єру, повісили туди.