Фільм Непрощений з Дмитром Нагієвим реальна історія Віталія Калоєва
ЗМІСТ СТАТТІ:
До фільмів, заснованим на реальних подіях, попит особливий. Тим більше коли його можуть подивитися самі герої історії.
Текст: Христина Десятова · 26 вересня 2018 ·
Ім’я Віталія Калоєва рясніло на перших шпальтах газет 16 років тому. Тоді інженер-будівельник втратив в авіакатастрофі дружину і дітей і вирішив сам вершити правосуддя. Зараз йому присвятили картину «Непрощений».
1 липня 2002 року. Лайнер «Ту-154», що прямував за маршрутом «Москва – Барселона», в нічній імлі над Боденським озером стикається практично під прямим кутом з вантажним «Боїнгом». Від удару пасажирський літак розриває на чотири частини. У лічені секунди гинуть всі: 60 пасажирів і дев’ять членів екіпажу Ту-154, два пілоти «Боїнга». Пізніше слідство встановить, що співробітник приватної швейцарської компанії Skyguide Петер Нільсен, який чергував в ту ніч, дійсно зробив помилку. Чоловік надто пізно помітив небезпечне зближення літаків. Він дав команду екіпажу «Ту-154» знижуватися, в той час як автоматична система попередження небезпечних ситуацій, навпаки, вимагала набору висоти. Обидва літаки пішли вниз. В останній момент пілоти намагалися піти від зіткнення, але … о 21 годині 35 хвилин і 32 секунди хвостова частина «Боїнга» розрубила навпіл фюзеляж російського лайнера.
– Через дві години після катастрофи вийшов представник, покликав тих, що зустрічають в окремий зал і сказав, що трапилося
Архітектор з Північної Осетії Віталій Калоєв – один з тих, кого трагедія залишила вдівцем і позбавила дітей. На борту лайнера знаходилися його дружина Світлана, десятирічний син Костя і чотирирічна дочка Діана. Він сам запросив родину в Барселону, де працював за контрактом. За кілька тижнів до катастрофи Віталій завершив в столиці Каталонії будівельний об’єкт і перед поверненням на батьківщину хотів зробити дітям подарунок.
– Я приїхав в аеропорт Барселони за дві години до прильоту. Літак очікувався за розкладом, потім повідомили про затримку, а ще через деякий час рейс зник з усіх табло, – згадує Калоєв в програмі «Російські сенсації» на НТВ. – У співробітників аеропорту інформації не було. І тільки години через два після катастрофи вийшов представник, покликав тих, що зустрічають в окремий зал і сказав, що трапилося.
Оцінили життя дружини і дітей
Калоєв одним з перших родичів загиблих прибув на місце аварії. Спочатку він полетів до Цюріха, а звідти в околиці німецького містечка юберлінген, де впав лайнер. Там ще працювали криміналісти.
– Мене відправили по помилковому сліду – в квадрат, де знайшли якусь частину літака. Але я відчув, куди їхати … Я бачив тіла. Вони ще не були прикриті. Знаю, що проїхав повз сина, – згадує він в документальному фільмі Першого каналу «Ангели і демони Віталія Калоєва».
Тут він знайшов маленьку намистинку від намиста дочки Діани – тепер тут стоїть пам’ятник, присвячений жертвам трагедії над Боденським озером, Die zerrissene Perlenkette (в перекладі з німецького «розірвана перлова нитка»).
Потім почалося слідство. Замість публічних вибачень швейцарська компанія запропонувала вдівця компенсацію – 60 тисяч швейцарських франків за дружину, по 50 тисяч за сина і за дочку. А натомість зажадала розписку, що той претензій не має. Отримавши листа, Калоєв розніс всі меблі у власному будинку. Після цього Віталій ще багато разів приїжджав в офіс швейцарської компанії. Як виявилося, Петера Нільсена не звільнили, а просто перевели на іншу посаду.
Помста від відчаю
Майже через два роки після трагедії в лютому 2004-го Калоєв прибув до Швейцарії і з’явився на порозі будинку авіадиспетчера, якого він вважав винним у трагедії.
– Я постукав. Нільсен вийшов, – згадує Віталій в «Російських сенсації». – Дістав фотографії, на яких були тіла моїх дітей. Хотів, щоб він їх подивився. Але він відштовхнув мою руку і різко показав жестом, щоб я забирався … Як собаці: пішов геть. Я знову простягнув йому фотографії і по-іспанськи сказав: «Подивися!» Він як ляснув мене по руці – знімки розлетілися. І там понеслося.
За словами Калоєва, подальших подій він точно не пам’ятає. Пізніше на тілі співробітника Skyguide Нільсена експерти-криміналісти нарахують 12 ножових поранень. Калоєв не став замітати сліди. Головний доказ, складаний чим, він просто відкинув убік. Добрів до готелю і став чекати. Поліція прийшла за чоловіком вранці. Віталій не раз зізнавався, що у нього була можливість виїхати, але бігти він порахував нижче своєї гідності.
– Дістав фотографії, на яких були тіла моїх дітей. Хотів, щоб він на них подивився. Але він відштовхнув мою руку і різко показав жестом, щоб я забирався.
Чотири роки без двох місяців вдівець, який влаштував самосуд, провів в ув’язненні. У 2007 році, звільнившись з швейцарської в’язниці, Віталій повернувся додому в Осетію, де його призначили заступником міністра будівництва і архітектури. Пропрацював він до пенсії.
– Не думаю, що час лікує. Коли спогади напливають, людина не може миритися з ними. За що? Розумієте, це питання я постійно задаю собі. За що загинули мої діти? Шкодую? Але хіба що був занадто з ними суворий, – зізнавався Калоєв у фільмі «Сповідь месника» на НТВ.
Два роки тому чоловік знову одружився. Виховує дитину. Знову здобула щастя ретельно приховує, навіть імені дружини 62-річний Віталій не називає.
Мінус вісім кілограмів запопоради ролі
У фільмі «Непрощений» роль Калоєва зіграв Дмитро Нагієв, а режисером виступив Сарік Андреасян.
– Я зустрічався з Віталієм Калоєвим, – розповідає «Антени» Андреасян. – Повноцінним спілкуванням це назвати складно, розмова тривала хвилин 30. Для мене швидше було важливо отримати його благословення. Я сказав, що фільм зніму з повагою до нього і пам’яті його сім’ї. Він же відповів, що не тримає мене за руку і я маю на це право. Єдине, звернув увагу на те, що в деяких картинах (в 2016 році вийшов фільм «Наслідки», де роль Калоєва зіграв Арнольд Шварценеггер. – Прим. «Антени») показали, ніби він жив в якийсь хатинці, а насправді у нього великий будинок, який він побудував для сім’ї.
Я прочитав, подивився всі інтерв’ю з ним за десять років. В першу чергу довіряю тому, що він розповідав сам. Калоєв – східний чоловік, він не став би брехати. Це справа честі. Є стенограма суду і розшифровка переговорів льотчиків. Ми не знімали документальний фільм, але і в зайву художність піти не хотіли. У нас вийшла багатошарова історія про справедливість. Про те, що маленька людина може домогтися справедливості. І, звичайно, головний посил – цінуєте і любите близьких. Спочатку на головну роль пробували Едріана Броуді, він знімався в моєму фільмі «Пограбування по-американськи», але після я сам же відмовився від цієї ідеї. Важко уявити Броуді у Владикавказі. Тут важливі російську мову і ментальність, тому зупинилися на Нагієва. Діма повинен виглядати в кадрі виснаженим, убитим горем, з’їденим переживаннями людиною, тому йому довелося схуднути на вісім кілограмів.