Дмитро Шепелєв, подробиці особистого життя 2021
У минулому номері «Антени» був опублікований уривок з книги телеведучого «Жанна» – про хвороби Жанни Фріске, про боротьбу за її порятунок. В інтерв’ю нашому журналу Дмитро розповів, як прожив півтора року після її смерті.
Текст: Максим Чижиков • 3 грудня 2016 ·
Про те, як змінився внутрішньо
Це час мене круто змінило. Трагедія, яка сталася з Жанною, зробила більш чутливим і уважним до оточуючих. Біда інших відбивається і резонує в мені набагато яскравіше, чим це було раніше. Це важкий, але дуже корисна навичка. При цьому я відчуваю себе все тим же хлопцем, який просто набрався більше життєвого досвіду. Став більш терплячим і в той же час більш впевненим по відношенню до себе. Я інший, але все той же.
Про перевірку дружбою
Напевно, було б справедливо говорити не про моїх друзів, а про друзів Жанни. А найближчі її подруги підтримували нас весь цей час. Колеги допомагали, хто як міг: хтось грошима, хтось записував поздоровлення, відеозвернення до неї, намагався бути корисним. При цьому складно говорити про якісь конкретні персони, це буде, напевно, несправедливо і нечесно. Я і в книзі всіляко уникаю прямих згадок імен. Те, що справило на мене сильне враження, – це не якийсь конкретний чоловік, а то, як на трагедію Жанни відреагувала країна, глядачі, слухачі, її шанувальники, як вони згуртувалися запопоради її порятунку.
Про коло спілкування
Останнім часом я жив дуже самотньо, тому що головне було – зберегти спокій мого сина, зберегти його дитинство. Всі плітки і скандали, які плодилися навколо нас, це було жахливо. Брати участь в них для мене негідно. Тому коло спілкування і був мінімальним, навколо тільки найближчі люди, друзі нашої з Жанною сім’ї, мої друзі.
Про статус батька
Як і будь-якого батька, поява дитини, звичайно, змінює. Мені подобається роль тата. Я їй насолоджуюся, і вона зовсім не в тягар. Це не тягар і ні в якому разі не робота. Навпаки, я шукаю будь-яку вільну хвилину, щоб провести її з сином. Хоча якби чотири роки тому мені б хтось сказав, що зі мною незабаром станеться, або у мене тоді була б можливість подивитися на самого себе в нинішніх обставинах, то я б не повірив. Це нагадує дуже жорстоку і бурхливу фантазію.
Про захоплення сина
Ми багато подорожуємо, буваємо на море. Платон робить великі успіхи. Пірнає, сподіваюся, попливе вже в найближчі місяці.
У Москві у нього дуже насичений графік, день розписаний буквально по хвилинах. Син відвідує англійську школу, ходить в дитячий садок, в басейн, на ліплення, займається музикою. Платон – досить зайнятої хлопець, і часом він буває зайнятий більше, чим я. Думати про його дозвіллі доводиться тільки по вихідним. Скільки вже прочитано нами книг, а скільки ще належить. Зараз у нього фаворит барон Мюнхгаузен, саме він захоплює його. Син дуже багато розмірковує на тему, як витягти себе за волосся з болота, пересісти з одного ядра на інше або перемогти в поодинці іспанську армію. А ще він мріє стати космічним піратом, і мені складно переконати Платона. Це його особистий вибір.
Зрозуміло, у Платона є няня, бабуся і дідусь. Я б один не зміг тягнути його в поодинці. І всі разом ми робимо так, щоб йому жилося комфортно і порадісно.