Дивовижне місце, де німці так і не змогли перейти наш кордон
Виняткова лінія фронту, де фашисти за три роки не просунулися вглиб СРСР ні на метр.
Текст: Лариса Кудаєва · 9 травня 2020
Тут немає міст і поселень, тому що хребет і плато Муста-Тунтурі є братську могилу, де щороку знаходять від десятка до сотні останків порадянських солдатів. На місцевому цвинтарі проводять поховання. Поруч стоїть каплиця, де можна вдарити в дзвін в пам’ять про загиблих.
Той, хто зараз потрапляє на поле битви, дивується, як тут взагалі можна було воювати. Відстань між порадянськими солдатами і гірськими єгерями вермахту (екіпірована піхота для боїв на пересіченій місцевості) становила не більше 30-50 метрів. Вороги практично бачили один одного в обличчя.
Німці влаштувалися нагорі в сопках, а наші оборонялися внизу і були для фашистів як на долоні. Після рукопашних боїв тіла підтягали за допомогою гачка на мотузці. Іноді гачки фашистів чіплялися за наші – ось таке місиво з людських тіл. Перше літо кожен день тут гинуло близько 800 порадянських солдатів. Боєприпаси і їжу червоноармійцям доставляли «боти» – бійці штрафних батальйонів. Після третьої ходки, якщо вони залишалися живі, з бійців знімали судимість. Німці знущалися над «боти», обстрілюючи солдата навколо ніг. Для них часто це була гра: кого-то відразу застрелити, з кимось погратися … Як хлопцям вдавалося доставляти провіант, незрозуміло.
Вимога Гітлера було однозначним: Мурманськ потрібно захопити в перші три дні війни. Місто-порт нацистам потрібен був не тільки як база Північного флоту СРСР: Гітлера в основному залучали багатства Кольської землі, зокрема, родовища нікелю – металу, вкрай важливого для військово-промислового комплексу. Влітку 41-го німці і не припускали, що вони не тільки не дійдуть до Мурманська, а їм доведеться затриматися в одній точці Муста-Тунтурі на три страшні заполярні зими.
Муста-Тунтурі в перекладі з фінського означає «чорна гора». Недалеко від хребта знаходиться кордон з Норвегією, а до 1940 року тут проходив кордон з Фінляндією, яку після Тартуського мирного договору перенесли на 8 км на захід від. Хребет знаходиться недалеко від Кольського півострова, а його скелі поділяють землю материка від двох півостровів – Середнього і Рибальського. Кругом море, тому СРСР не чекав навали ворога з боку суші, тим більше на маленькому перешийку. Напад стався раптово. Тут і проходила лінія фронту. По південних схилах розташовувалися німецькі війська, а по північних – порадянські.
Гірські єгеря були екіпіровані за останнім словом військового часу. Це були елітні спеціально навчені війська, які могли вести бої в самих екстремальних природних умовах. Наші ж солдати представляли собою молодих новобранців, які зброю навчилися тримати тільки на полі бою. Ворога вони не пускали тільки за рахунок власного життя. Відомо, що подвиг Олександра Матросова в один із штурмів Муста-Тантурі був повторений чотири рази. Солдати Олексій Клепач, Леонід Мустейкіс, Петро Бобрецов і Олександр Данильченко кинулися на амбразури, щоб своїм тілом прикрити вогонь ворога.
Безліч збережених артефактів: землянки, окопи, патрони, оскільки снарядів, вогнемети – дозволяють відчути весь ад, який творився тут. Мандрівник і фотограф Олексій Зайцев розповідає: «Нагорі на хребті все залишилося так само, як і 75 років тому: ті ж скелі, ті ж оборонні точки. Здається, що кількість гільз і осколків під ногами з тих пір не зменшилася. За кожним каменем ти починаєш бачити силует солдата, а вітер доносить звуки пострілів. Дуже дивне відчуття присутності … »