ВСІ

Чому дитина не хоче вчитися в школі, психологія та попопоради психолога

ЗМІСТ СТАТТІ:

Чому дитина не хоче вчитися в школі, психологія та попопоради психолога

Що це – лінь, велика навчальне навантаження, особливості віку? Розбираємося разом з фахівцем-психологом.

Текст: Олена Леммерман · 9 грудня 2019

Можна було б звалити небажання дітей ходити в школу особливостями нинішнього покоління, але хіба ми в дитинстві були не такими ж? Теж неохоче вставали вранці, з нетерпінням чекали вихідних, збігали з уроків, з порадістю залишалися вдома «хворіти», а на канікулах закидали портфель куди подалі і не згадували про уроки до наступних занять. Однак зараз батьків така ситуація засмучує куди більше: роль якісної освіти зросла, і дитина-неук навряд чи зможе конкурувати з більш старанним, а головне, соціалізованим ровесником.

Разом з психологом ми з’ясували, що може лежати в основі патологічного небажання вчитися в школі.

Тетяна Павлова

Кандидат психологічних наук, практикуючий психолог.

Боязнь залишитися без батьківського піклування

Це проблема актуальна для учнів молодших класів, особливо першокласників. Малюкам страшно розлучитися з батьками навіть на час. Поруч з мамою і татом вони відчувають себе в безпеці, а школа представляється їм чужою територією з незрозумілими правилами гри.

Що робити? Пояснювати, що школа – це звичайно, обов’язки, але зате скільки позитивних моментів відкривається дитині: знання і вміння, нові друзі, великий колектив, маса вражень! Приводьте приклади зі свого дитинства, читайте разом з дитиною книги, в яких описані кумедні шкільні ситуації (Н. Носов, Д. Драгунський, В.Постніков і ін.) І найголовніше – батьки повинні транслювати спокій і впевненість, тоді у малюків теж не буде тривоги.

Занадто велике навантаження

Втомлюватися дитина буде завжди, з першого по останній клас. Спочатку малюку важко освоїти нову діяльність і режим дня. Потім з’являються додаткові навантаження у вигляді гуртків і секцій, збільшується кількість уроків і домашніх завдань, додаються стреси і хвилювання перед іспитами. Дитина не хоче йти в школу через банальну втоми – захисна реакція організму. Особливо це стосується учнів з вираженим почуттям відповідальності і перфекціонізму. Вони не можуть відпочивати, змушені весь час працювати, а в підсумку організм починає протестувати.

Що робити? Здоров’я – на першому місці. Тому переглянете навчальне навантаження дитини, з’ясуйте, що викликає найбільші трудовитрати і опір, можливо, потрібно відмовитися від чогось. Для школяра режим дня – важливий фактор успішного навчання; дитина повинна висипатися, бувати на свіжому повітрі, повноцінно харчуватися. Перекіс в будь-яку сторону, в тому числі посиленою навчання на шкоду здоров’ю, неприпустимий.

дитині нудно

Це величезна проблема сучасних дітей. Коли малюк знайомиться з навколишнім світом, їм підсвідомо рухає пізнавальна мотивація. Згадайте, з якою цікавістю діти вивчають всі навколо: розглядають, приміряють на себе, чіпають, пробують на смак. Але з початком шкільного навчання природна цікавість, як правило, знижується. Впливає і вибір навчальних дисциплін, і методика викладання. Наприклад, в початковій школі діти легше сприймають інформацію в ігровій формі, а тпопорадиційні 40-хвилинні уроки їм нудні. Тому дітлахи починають відволікатися, гірше засвоюють матеріал. Ще один фактор – в школах немає індивідуального підходу до дитини, програма розрахована на середнього учня. Тому на уроках хтось сумує, а хтось не встигає.

Що робити? Батьки повинні більше спілкуватися з дитиною, розмовляти, привертати увагу до цікавих фактів, явищ природи, питати думку у малюка, разом читати книги і робити вироби. Можна організувати цікавий і пізнавальний дозвілля. Важливо цікавитися емоціями дитини, фіксувати увагу на його почуттях, які народжуються в пізнанні (здивування, порадість відкриття, осяяння). Ще лайфхак – придумуйте дитині правильну мотивацію. Гроші за вивчені уроки можна обіцяти (освіта – це борг дитини, його робота), а ось ігри, похід в кіно, нова іграшка зацікавлять і допоможуть організувати малюка. У школі вчитель теж може урізноманітнити план навчання, давати цікаві завдання, лексичні ребуси, головоломки – показуючи тим самим, що наука – це захоплююче, а не нудне заняття. Але це вже як пощастить.

Не подобається вчитель

Особистість педагога, його стиль спілкування сильно впливає на ставлення дитини до школи. Навряд чи школяр буде з бажанням йти на урок, якщо там директивний викладач, який любить загострювати увагу на недоліках і слабкостях дітей, якщо оцінює не вчинок, а особистість. Порівняйте: можна сказати учневі: «Ти неуважний, незібраний, балакучий». А можна зробити зауваження в іншій формі: «Ти сьогодні допустив багато помилок». Викладач не повинен порівнювати дітей, бути непослідовним у своїх діях. Крім того, педагогічні помилки можуть відбитися на психологічному стані вразливого дитини: з’явиться невпевненість в собі, страх публічних виступів.

Що робити? Свою дитину слухати уважно і дізнатися думку вчителя. Важливо бути об’єктивним в цей момент, тому що діти можуть прикрасити ситуацію або подати її з урахуванням своєї вигоди. А скинувши авторитет педагога, батьки зроблять ведмежу послугу своїй дитині. Тому будьте акуратним з висновками.

Дитина з перших днів навчання в школі повинен розуміти, що педагог – це не турботливі мама або тато, у нього інше завдання і не потрібно ображатися на зауваження, неувага до своєї персони. Дорослим потрібно навчити дитину не ототожнювати особистість педагога і його предмет. Можливо, у учня є здібності саме до цієї дисципліни, а через емоційне бар’єру він втратить інтерес і упустить час і можливості. У найскладнішій ситуації, коли контакт дитини і вчителі не виходить налагодити, можна попопорадити кардинальне рішення – змінити клас або навіть навчальний заклад.

Домашнє завдання

Чому дитина не хоче вчитися в школі, психологія та попопоради психолога

Чи багато знайдеться молодших школярів, які без допомоги дорослих роблять вдома уроки? А чи багато знайдеться батьків, які після трудових буднів жадають повчити домашнє завдання з небажаючим це робити дитиною? За деякими відомостями, у 20 відсотків дітей спостерігається синдром дефіциту уваги, ще частина дітей мають гіперактивність, їм важко зосередитися, зрозуміти, що потрібно зробити, і коректно виконати завдання. Тому і пропадає у дітей будь-яке бажання відвідувати школу.

Що робити? Вчити дітей відпочивати. Розбивати великі завдання на кілька частин, вносити елемент гри з мотивацією. Проблемні моменти можна «підтягувати» додатковими заняттями. Наприклад, корявий почерк виправляти в спеціальних зошитах-тренажерах. Хваліть малюків і не навішувати їм ярликів, не звинувачуйте в дурості, неуважності і не гарячіться. І, звичайно, заохочуйте самостійну підготовку уроків.

Цькування і буллінг

На жаль, завжди є учні, відкидаємо класом. Дитячий колектив досить категоричний і жорстокий. Якщо хтось виділяється і не такий, як всі інші (замкнутий, має виражені проблеми зі здоров’ям), його можуть невзлюбить. Іноді дитину не помічають, а іноді оголошують бойкот, показуючи негативний вороже ставлення. Це «ізгоя» важко переносити, кожен день доводиться вирішувати комунікативні завдання, які в силу віку підліткам не під силу. Вчителі часто вважають за краще ситуацію ігнорувати, вдаючи, що проблеми не існує. А в найважчих випадку – підтримувати цькування.

Що робити? Тема буллінг зараз дуже актуальна. Цій проблемі присвячено сайт травлінет.рф з командою фахівців, які підказують батьками, як чинити в тій чи іншій ситуації. Важливо розібратися з причинами непопулярності вашої дитини. Можливо, він не знає навичок спілкування (тоді потрібно займатися розвитком комунікативних навичок), сором’язливий, уразливий і чутливий. У цьому вам допоможуть розібратися психологи. У міських психологічних центрах психологи допомагають дітям до 18 років безкоштовно. А може бути, справа не в ньому, а в агресивних однолітків. Але на них теж можна знайти управу.

Завищені вимоги до дитини

Батьки хочуть бачити в доньці чи синові відмінника: лають за погані оцінки, успіхи сприймають як само собою зрозуміле. Відмітки в щоденнику зводять в культ. Так порушується баланс «заохочення-покарання». Якщо дитина вразливий, ранимий, то у нього з’явиться страх перед поганими оцінками і небажання відчувати стрес. Зрозуміло, він злюбить школу. Пам’ятайте, як учень в оповіданні Михайла Зощенка, боячись батькового покарання, закинув щоденник за шафу, а потім довго придумував виправдання, чим ще більше посилив провину? Чи не заганяйте дитину в подібний кут.

Що робити? Коли ви формуєте свої вимоги до дитини, враховуйте його індивідуальні особливості. Якщо ваш син явно гуманітарій, то не варто вимагати від нього блискучого знання математики. А може, він буде байдужий до точних наук, зате талановито малює аквареллю. Придивіться до нього і дайте розвиватися його природним здібностям. Навчіть його отримувати знання, інформацію, а не оцінки. Порахуйте приблизно, скільки разів ви звернули увагу дитини на його невдачі, а скільки разів підмітили його досягнення. Скорегуйте це співвідношення. Якщо вам важливі оцінки дитини, задумайтеся, в чому причина і навіщо вам це потрібно? Набагато важливіше навчити дитину фіксуватися і насолоджуватися на процесі. Тоді багато чого в житті йому буде робити легко.

Підлітковий вік

Найскладніший період дорослішання. Батькам можна побажати тільки терпіння і мудрості, тому що звичні методи виховання в цей час виявляться марними. В один прекрасний день мама раптом дізнається, що її старанна дочка або слухняний син в школу пішов, але на уроках не був. Або вранці дитина спить, пояснюючи, що уроки скасували (перенесли на інший час або день, наступили канікули). Підліток став дорослим, а значить, рішення приймає сам і дорослі йому не указ – це логіка підлітка. Ще один показник, досить природний, – знижується успішність. Буває від того, що в класі не прийнято вчитися добре, активно працювати на уроці, бути «ботаніком», і ведені діти дотримуються цього «правилом».

Що робити? Почнемо з того, що робити не треба: з’ясовувати стосунки, кричати, тиснути авторитетом і застосовувати інші силові методи – тільки нашкодите. Правильно налагоджувати контакт з сином і дочкою, заглушаючи власну гордість, більше спілкуватися, знаходити точки перетину і вибудовувати відносини. При цьому не забувайте контролювати, але робити це потрібно ненав’язливо і без фанатизму. Гасло про довіру для виховання підлітків не підходить. Виховати дитину не означає все пустити на самоплив, прикриваючись принципами. Виховати – значить, зуміти вирішити виникаючі проблеми, максимально уникнути конфліктів і виростити гідну людину.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /var/www/ar4i2501/data/www/babyrest.com.ua/wp-content/themes/dashy/footer.php on line 21