Смерть працівника на робочому місці
ЗМІСТ СТАТТІ:
Померти на робочому місці може не тільки пожежний, міліціонер або лікар-епідеміолог. Стрес, понаднормові і відпустку, якого не було, здатні звести в могилу будь-якого старанного офісного службовця.
Текст: Поліна Воронова · 16 лютого 2009
На те, як наш психологічний стан впливає на наше самопочуття, є дві протилежні точки зору: «всі хвороби від нервів» і «все це ваші психологічні дурниці». Спробуємо розібратися, чим же насправді ризикують офісні працівники, згораючи на робочому місці.
серце
Інфаркти – найчастіша в світі причина раптової смерті. А серед трудоголіків і амбітних кар’єристів шанси в буквальному сенсі заробити собі проблеми з серцево-судинною системою стають ще вище. Справа в тому, що лікарями і психологами вже досить давно встановлено: амбітні люди з яскраво вираженою схильністю до конкуренції, нетерплячі і дратівливі, належать до групи ризику захворювань серцево-судинної системи.
І саме такі люди найчастіше досягають успіху в бізнесі. За допомогою цих якостей люди активно просуваються по кар’єрних сходах, будують власний бізнес, борються з конкурентами. Людей з типом особистості А, як називають його психологи, найбільше серед топ-менеджерів, власників власного бізнесу і тих, хто мріє стати одним або іншим.
Однак і ті, хто уникає конфліктів, придушує будь-які негативні емоції і прагне покладатися виключно на себе, ризикують не менше. Саме такі люди частіше все хворіють на рак. Вчені назвали це типом особистості C (від cancer – рак), і стверджують, що підвищений ризик захворювання пов’язаний якраз з тим, що людина пригнічує негативні емоції.
Тому і послужливі, завжди добрі й веселі, безконфліктні і виконавчі співробітники, в кінцевому підсумку, ризикують не менше, чим їх амбітні начальники. Накопичується невдоволення, в кінцевому підсумку, починає «гризти» їх зсередини, приводячи до фатальних наслідків.
Шлунково-кишковий тракт
Язвенники і гастрінікі – ще один поширений тип офісних службовців. Основна причина цих захворювань в тому, що організм ніяк не може пристосуватися до постійно мінливого ритму життя: то скажена гонка, тільки б встигнути до дедлайну, то абсолютна розслабленість. І, природно, безладне харчування.
До речі, одна з найчастіших причин невиходу на роботу – так званий «синдром роздратованого кишечника». Здогадайтеся самі, що це таке. Підказка: ви починаєте боятися відвідувати масові заходи, перестаєте справлятися зі своїми обов’язками, у вас починається депресія.
Як жити?
Звикнути до постійних переробок можна за тиждень, якщо тільки ніщо не заважає повністю на них зосередитися. Єдине, до чого звикнути, швидше за все, не вдасться – це постійні зміни в робочому розпорядку і нічна робота, стверджують лікарі. Переробки «збивають» біоритми, в результаті чого починаються проблеми з пульсом, тиском і, пардон, походами в туалет. Це те, що трудоголік може помітити сам: про порушення гормонального фону йому повідомить лікар, а про якість виконуваної ним роботи – начальник. Помічено, що після 8 годин безперервної роботи різко зростає число помилок, а після 9 годин – вірогідність виробничої аварії або травми. Сидячи в офісі, ви, звичайно, не зможете упустити собі на ногу відбійний молоток, але маєте всі шанси проколоти руку дироколом або зламати кісточку.
Спроби відіспатися на вихідних після тижневого марафону на робочому місці не заповнять недолік сну: якість сну вдень гірше, чим вночі – заважає світло і шум. Так що, порушуючи біоритми, ви втрачаєте 5-7 годин сну щотижня. Тобто приблизно 312 годин на рік – це майже дорівнює двотижневій відпустці.
Найкраще людина відчуває себе тоді, коли між біологічним годинником, зовнішніми подразниками і усвідомленою діяльністю немає суперечностей. Іншими словами, працювати треба вдень, а спати – вночі. І не перенапружуватися.